Легіт Андрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Легіт Андрій

ЛЕ́ГІТ Андрій (справж. – Ворушило Ан­­дрій Теодосійович; 25. 12. 1915, м. Корсунь Київ. губ., нині Корсунь-Шевченківський Черкас. обл. – 09. 09. 2004, Київ) – поет, перекладач, публіцист. Закін. Корсун. пед. технікум (1931) та Київ. пед. ін-т (1937). Від 1939 служив у Червоній армії, навч. у військ. уч-щі. Учителював; працював у ред. г. «Корсунські вісті». У роки 2-ї світ. вій­ни воював, потрапив у нім. полон, з яко­го втік до Корсуня, де вчителював, вів коректуру в газеті. Від 1943 – в Галичині, 1944 – у Словаччині, де приєднався до укр. повстанців. Був у англ. полоні в Ріміні (Італія). 1948 емігрував до Великої Британії, працював на вироб-ві у Ноттінґемі. 1953–2003 мешкав у Лондоні, викладав укр. мову та літ-ру в субот. школі українознавства. Від 1982 – на пенсії, займався твор. та гро­мад. діяльністю. Друкувався у г. «Українська думка», «Українське слово», «Національна трибуна», ж. «Молода Україна», «Наші позиції», «Північне сяйво», «Визвольний шлях». 2003 переїхав до Києва. Розпочав писати поезію зі шкіл. віку. Вірші Л. опубл. у багатьох антологіях укр. поезії, зокрема «Слово і зброя» (Торонто, 1968), присвяч. УПА і визв. боротьбі 1942–67 за упорядкуванням Леоніда Полтави. Осн. риси поезії Л. – україноцентричність, антиімпер. пафос, публіцистичність, класична вер­сифікація; тематика – уславлення героїв укр. історії та сучасності, гостре, публіцист., ча­сом сатир., антикомуніст., анти­колоніал. спрямування, краса укр. природи, передусім Надросся, ностальгійні почуття на чужині. Написав низку літературозн. статей і нарисів про укр. письменників-класиків, зокрема І. Нечуя-Левицького, та сучасників. Виступав як перекладач творів англ., нім., рос., польс. поетів. Лауреат премії Укр. Могилян.-Мазепин. АН (1983).

Тв.: За дротами. Новий Ульм, 1958; Вибрані поезії. Лондон, 1990; Калинові шуми. К., 1994; Відлуння душі: Зб. поезій. К., 2004.

Літ.: Славутич Яр. Не приховуючи по­­чувань (А. Легіт) // Укр. літ-ра в Канаді. Едмонтон, 1992; Поліщук В. По тернах чужини // Черкас. край. 1993, 23 жовт.; Біляїв В. «Як тихий Легіт нам дарує вірші...» (Андрій Легіт) // «На неокраянім крилі...». Д., 2003; Качуровський І. Покоління Другої світової вій­ни в літературі української діаспори // Проме­нисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. К., 2008.

В. Т. Поліщук

Стаття оновлена: 2016