Легка промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Легка промисловість

ЛЕГКА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – багатогалузевий комплекс на­родного господарства, здатний виробляти широкий спектр товарів народного споживання, серед яких тканини усіх видів, швейний та трикотажний одяг, взуття, шкіргалантерея і шкіртовари, фурнітура, фарфоровий посуд та іграшки. Водночас Л. п. пов’язана з багатьма суміж. галузями та обслуговує увесь госп. комплекс країни: від космосу з високими технологіями до с. госп-ва. Підпр-ва Л. п. виробляють товари вироб. призначення – корд, канати, штучну шкіру тощо. Сировиною для га­лузі є натур., штучні та синтет. волокна. Л. п. України переробляє як власну (льон, шкіра, хутро, хім. волокна, вовна), так і імпортовану (вовна, бавовна, текстиль) сировину. Л. п. – одна з найстаріших пром. галузей, що має сторічні традиції, які зародилися разом з першими ма­нуфактурами. Окремі галузі Л. п. розвинулися із художніх промислів. Доморобне вироб-во тканин було поширене на укр. теренах від неоліту. За часів Київ. Русі це ремесло, відокремившись, набуло деякої диференціації. Знач. осередком ткац. ремесла і торгівлі тканинами був Київ, куди привозили ірано-візант. шовк. і золототкані матерії та суконні вироби із Зх. Європи. Військ. потреби княжих дружин впливали на поширення вироб-ва вітрил. полотна, шатер, теплого вовн. одягу тощо. Після татаро-монгол. навали і занепаду Києва осередком тек­стил. вироб-ва стали міста Галичини і Волині, найбільше – Львів, у 16–17 ст. також Луцьк, Крем’янець, Володимир-Волинський й ін. міста, від серед. 17 ст. ще деякі міста Лівобережжя. Із заснуванням цехів тех­ніку вироб-ва тканин значно удосконалили (серед іншого, сукно виготовляли за допомогою фолюшів – великих ступ для збивання сукна, які ставили на водяних млинах), разом з тим почалася деяка спеціалізація вироб-ва. Від кін. 17 ст. гол. фор­мою текстил. вироб-ва в Україні стала мануфактура. Наприкінці 18 ст. в Україні діяло 12 сукон. мануфактур, які випускали 216,6 тис. м сукна. У Рос. імперії особливо швидко Л. п. розвинулася у 19 ст. після скасування кріпацтва і стала однією з осн. галузей оброб. пром-сті. 1913 в країні вироблено 68 млн пар шкір. взуття, 1817 млн м2 ба­вовн., 121 млн м2 лляних, 35 млн м2 шовк., 138 млн м2 вовн. тканин. Випуск бавовн. тканин був у 3,1 раза, вовн. – у 3,4 раза, продукції шкір. пром-сті – у 7 разів менший, ніж у США. В Україні Л. п. почала формуватися у 2-й пол. 19 ст. 1855–65 виникли шкір. з-ди в Бердичеві, Києві, Василькові, 1885 – джут. ф-ка в Одесі, 1896 – канат. з-д у Харкові та ін. Майже все устаткування, барвники, бл. 50 % бавовни, 80 % шовку, 85 % тонкорун. і напівтонкорун. вовни, 40 % шкір. сировини ввозили із-за кордону. У Л. п. переважали підпр-ва кус­тар. типу (див. Кустарна промисловість), які мали незнач. обсяг вироб-ва. У довоєнні роки реконструйовано й технічно переоснащено діючі підпр-ва, введено в дію бл. 30 конопле- і льонозаводів, низку взуттєвих та швей. ф-к. Серед збудов. підпр-в найбільші: Київ. 4-а, Харків. 5-а, Дніпроп. взуттєва ф-ки, трикотажні ф-ки в Києві, Одесі, Харкові, швейна ф-ка та сукон. комбінат у Києві, Полтав. бавовнопрядил. ф-ка та ін. Під час 2-ї світ. війни більшу частину підпр-в Л. п. України зруйновано. За післявоєнні роки її швидко відбудовано, введено в дію найбільший в СРСР Херсонський бавовняний комбінат, а також Терноп. бавовн. комбінат (див. «Текстерно»), Донец. бавовн. комбінат, Черніг. камвол.-сукон. комбінат (див. «“Чексіл” Камволь­но-суконна компанія»), Дарниць­кий шовковий комбінат, Житомирський льонокомбінат, Рівнен. льонокомбінат (див. «Т-Стиль»), бавовнопрядил. ф-ки в Києві і Львові, швейні ф-ки в Переяславі-Хмельницькому, Артемівську, Миколаєві, Дрогобичі, Кіровограді. 1959–75 в Україні збудовано 79 великих підпр-в Л. п., 208 розширено й реконструйовано. Найважливіші новобудови: бавовн. комбінат у Донецьку, ф-ки білизн. трикотажу в Мукачевому, трикотаж. полотна в Горлівці, шкіргалантерейна в Сімферополі, стрічкоткац. у Марганці, швейні ф-ки у Ворошиловграді (нині Луганськ), Жовтих Водах, Долині, Кіровську. У Л. п. зростала якість виробленої продукції, роз­ширювався асортимент. 1978 в Україні виготовлено 28,4 % швей. виробів, 17,5 % білизн. та верх. трикотажу, 23,5 % шкір. взуття заг.-союз. вироб-ва. Створ. нові галузі Л. п., зокрема вироб-во штуч. шкіри й хутра, льонопереробну пром-сть, вироб-во не­тканих матеріалів тощо. У вироб-во впроваджено високопродуктивні машини та устаткування з автом. регулюванням, телемеханіку й обчислюв. техніку, досконаліші методи технології, освоєно нові види сировини й матеріалів, здійснено ком­плексну механізацію та автоматизацію осн. вироб-в, допоміж. і транспорт. робіт, хімізацію вироб-ва. Однією з особливостей розвитку тех. бази Л. п. України був поступ. перехід на безперерв­но-поток. форму орг-ції вироб-ва. Щороку на підпр-вах Л. п. впро­ваджували 9–10 тис. моделей та зразків нових виробів, розширювали зони багатоверстат. обслуговування. Підвищувався рівень концентрації, спеціалізації та кооперування підпр-в. 1978 у Л. п. України функціонувало 110 об’єднань. У швей. пром-сті вони виробили 82 % продукції, у взуттєвій і трикотаж. – по 60 %, у шкір. – 91 %. Збудовано трикотажні підпр-ва в Одес., Кіровогр. та Микол. областях; швейні – в Черкас., Хмельн., Сум., Полтав. та Ворошиловгр. (нині Луган.) областях; взуттєві – в Житомир., Хмельн., Ворошиловгр. та Запоріз. областях. На­прикінці 20 ст. Л. п. посідала вагоме місце в економіці України. Проте за роки незалежності України через втрату госп. зв’яз­ків, неефективну приватизацію та структурні трансформації еко­номіки вироб-во товарів Л. п., скоротилося у понад 10 разів. Кількість працівників від 750 тис. осіб (1990) скоротилася до 80 тис. осіб. Частка вироб-ва товарів Л. п. зменшилася відповідно від 20 до 1 % (2015) у структурі пром. вироб-ва. Нині кількість підпр-в, що здійснюють діяльність у Л. п., складає бл. 3 тис. од., з них – 11,7 % – середні, 25,4 % – малі, решта 62,9 % – мікропідприємства. На серед. підпр-вах працює 75 % осіб, на малих – майже 20 %, а на мікропідприємствах – лише 6 %. Характерна середня величина од­ного підпр-ва за кількістю зайнятих для Л. п. становить для серед. підпр-в – 180–250 осіб, для малих – 7–12 осіб, для мікропідприємств – 3 особи. Підпр-ва розташ. практично в усіх регіонах України. Найбільші потужнос­ті зосереджені у Києві та області, Львів., Дніпроп., Харків., Закарп. областях. У розрізі підгалузей найбільша кількість працівників зайнята у вироб-ві одягу – 57 %, у виготовленні шкіри та взуття – 23 %, решта 20 % – у текстил. вироб-ві. Нині структура Л. п. України об’єднує 23 види екон. діяльності, які згруповано у 3 осн. розділи: текстил. вироб-во (ткац. вироб-во, виготовлення трикотаж. полотна, штуч. хутра, килимів, канатів, мотузок, нетканих матеріалів, ін. текстил. виробів, окрім одягу, зокрема тех. та пром. призначення); вироб-во одягу (виготовлення одягу зі шкіри, робочого, спід., верх. одягу та аксесуарів, виробів з хутра, трикотаж. і в’язаного одягу, панчішно-шкарпетк. виробів тощо); вироб-во шкіри, виробів з неї та ін. матеріалів (виготовлення взуття, дорож. виробів, сумок тощо, дублення та оздоблення шкіри, вичинка і фарбування хутра). Крім того, до галузі належить вироб-во іграшок, фурнітури, столового посуду, частка яких незначна.

Текстильна промисловість складається з 9 підгалузей – бавовн., лляна, конопледжут., вовн., шовк., з вироб-ва нетканих матеріалів, валяльно-повстяна, трикотажна, текстил.-галантерейна. Осн. продукція бавовн. підгалузі – бавовн. тканини, бавовн. пряжа для ткац. вироб-ва та для підпр-в трикотаж. пром-сті, вироб-во нетканих матеріалів типу тканин для швей., взуттєвої пром-стей та ін. галузей нар. госп-ва, мед. вата й сан.-гіг. вироби. Бавовн. галузь України об’єднує прядил., ткац., крутил.-нитк. вироб-ва. Галузь працює на імпортов. сировині, що надходить переважно з Узбекистану, Туреччини, Туркменістану. Найбільші підпр-ва: Терноп. об’єдн. «Текстерно», ПАТ «Стеблівська бавовняна прядильно-ткацька фабрика» (Черкас. обл.), ПрАТ «“Технофільтр” Фабрика технічних тканин» (Київ), ПАТ «Кор­текс» (м. Коростишів Житомир. обл.). Лляна та конопледжут. підгалузі виробляють лляні тканини, зокрема тканини для постіл. і столової білизни, платтяно-костюмні, декор., мебл. та тканини тех. призначення, а також кручені вироби – канати, мотузки, шпагат. Для виготовлення лляних тканин підпр-ва використовують вітчизн. сировину – льоноволокно. Посіви льону-довгунця зосереджені у Житомир., Черніг., Сум. областях. Окрім того, у вироб-ві застосовують хім. нитки, бавовн. пряжу, а також коноплеволокно під час виготовлення кручених виробів. Найбільші підпр-ва: ТОВ «Лінен оф Десна» (м. Глухів Сум. обл.), ПрАТ «Новоград-Волинський льонозавод», ПАТ «Харківський канатний завод». Вовн. та валяльно-повстяна підгалузі випускають у широкому асортименті вовн. й напіввовн. камвольні та суконні тканини, вовн. і напіввовн. пряжу для підпр-в трикотаж. пром-сті, повсть, ковдри, пледи, килими і килим. вироби. Сировиною для виготовлення вовн. тканин є вовна. Крім того, у вироб-ві застосовують хім. волокна та нитки, бавовн. пряжу (див. також Вовняна промисловість). Найпотужніші підпр-ва: ПАТи «Камвольно-суконна компанія “Чексіл”» (Чернігів), «Богуславська суконна фабрика», ТОВи «Березан. суконна ф-ка» (обидві – Київ. обл.), «Сумикамволь», «Vladi» (Харків), «Карат» (Хмельницький), приватні підпр-ва «Харківська прядильно-ткацька фабрика» та «Ярослав» (Київ).

Шовкова промисловість спеціалізується на випуску шовк. тканин і тканин тех. призначення. Осн. підпр-ва: ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», ТОВ «Наук.-вироб. підпр-во “Темп-3000”» (смт Ворзель Київ. обл.), АТ «Київтехнофільтр». Неткані матеріали для швей. пром-сті та ін. галузей виготовляють ПАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів», ТОВи «Нікотекс», «Велам» (обидва – Миколаїв), «Промтекссервіс» (Луцьк), «Енія» (м. Калуш Івано-Фр. обл.), «Едель­вейс» (с. Подвірки Дергачів. р-ну Харків. обл.), «Одетекс» (Одеса) та ін. Текстил.-галантерейна галузь випускає тюлегардинні вироби, а також продукцію, яку споживають суміжні галузі Л. п.: тасьми, стрічки – швейна, трикотажна, взуттєва; погони, ремені плетені – оборон. комплекс, енергет., маш.-буд. та с.-г. галузі. Осн. виробник – ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика» (Сум. обл.). Процес виготовлення тканин із натурал. (природ.) волокон складається із кількох стадій: первинна обробка сировини–прядіння–ткацтво–обробка (вибілювання, фарбування тощо). На 1-й стадії відбувається виготовлення прядива. Воно вимагає великих затрат сировини, тому нерідко первинну обробку здійснюють у місцях вироб-ва сировини на бавовноочис., льоноперероб., шовкомотал. чи вовномий. ф-ках. Усі стадії вироб-ва тканин поєднують на текстил. комбінаті. Існують підпр-ва, на яких зосереджено одну або дві стадії виготовлення тканин, – це ткац., прядил., прядил.-ткац., оздоблюв. чи ткац.-оздоблюв. ф-ки. Найбільшу частку у структурі вироб-ва займають тканини із синтет. та штуч. ниток – 82 %, бавовн. – 10 %, лляні – бл. 1 %, решта – вовн. тканини (2015). За останні десятиліття текстил. вироб-во України переживає за­тяж. спад – заг. випуск усіх видів тканин скоротився у понад 10 разів, тому галузь втратила лідер. позиції серед підгалузей Л. п., посівши 2-е м. за обсягами вироб-ва. У структурі реалізов. продукції Л. п. продукція текстил. галузі складає 37 %.

Трикотажна промисловість завойовує все більше прихильників завдяки різноманіт. асортименту, високій якості і гарному товар. вигляду продукції. Підгалузь має 4 осн. самост., технологічно відокремлених вироб-ва. Виготовлення трикотаж. полотна та штуч. хутра належить до текстил. вироб-ва. Найбільші підпр-ва: ПАТ «Київська трикотажна фабрика “Роза”» та дочірнє підпр-во «Роза-Хутро» (Київ), ТОВ «Жовтоводська фабрика штучного хутра “ФІМ”» (Дніпроп. обл.), компанія «Хутро» (смт Ясі­ня Закарп. обл.), фірма «Ове­три» (м. Покров Дніпроп. обл.), ТОВ «Т-Стиль» (Рівне), дочірнє підпр-во «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдинг А/С» (м. Сокаль Львів. обл.). Решта видів діяльності належить до вироб-ва одягу: трикотаж. виробів – ТОВ «Любава-Грація» (Черкаси), ТОВ «Ріто» та ПАТ «Софія» (обидва – м. Бровари Київ. обл.), вироб.-комерц. фірма «Рута» (м. Кременчук Полтав. обл.); панчішно-шкарпетк. виробів – ПАТ «Житомирська панчішна ф-ка “Україна”», ТОВи «Червоноградська панчішно-шкарпеткова фабрика “Дюна-Веста”» (Львів. обл.), «Укр. панчішна компанія» (Львів), «Теркурій-2» (Тернопіль); рукавич. виробів – ТОВи «Beceлкa» (м. Немирів Вінн. обл.), «Текстиль 2000» (Миколаїв).

Швейна промисловість найпотужніша з галузей Л. п. України за обсягами вироб-ва і складається з 2-х гол. підгалузей – з виготовлення готового одягу з текстилю та одягу з хутра. Обсяг реалізації швей. виробів 2015 склав 6,2 млрд грн, що становило 42 % від заг. обсягу реалізації пром. продукції Л. п. Швейні підпр-ва, спеціалізовані на виготовленні одягу з текстилю, здатні виготовляти продукцію високої якості та в широкому асортименті для всіх груп насел.: пальта, куртки, костюми, сорочки, одяг спец. призначення, одяг за замовленням силових структур, гол. убори, корсетні вироби тощо. Особливістю роботи швей. галузі нині є робота підпр-в на умовах давальниц. сировини, питома вага якої становить 50–90 % (залежно від асортименту) від заг. обсягу вироб-ва. Осн. замовниками продукції є фірми Німеччини, США, Канади, Франції, Італії, Нідерландів, Великої Британії та ін. Найпотужніші підпр-ва: ПАТи «Трембіта» (Чернівці), «Ужго­родська швейна фабрика», «Сан­та-Україна» (м. Первомайськ Ми­кол. обл.), «Володарка» (Вінниця), «“Елегант” Мелітопольське виробничо-торговельне швейне підприємство» (Запоріз. обл.), «“Елегант” Чернігівська швейна фабрика», «Сіверянка» (Чернігів), «Селена» (Запоріжжя), «“Стрi­текс” Стрийська швейна фабрика», «Івано-Франківське виробничо-торговельне швейне підприємство “Галичина”», «Луга» (м. Володимир-Волинський Во­лин. обл.), «Швейна ф-ка “Воронін”», «Кремтекс» (м. Кременчук Полтав. обл.), «Бердичів. швейна ф-ка одягу» (Житомир. обл.), т-во з додатк. відповідальністю «Вес­на-Захід» (див. «Весна», Львів), укр.-латв. спільне підпр-во ТОВ «Вайсе» (Черкаси), ТОВи «Відіван-Україна» (Київ), «ВО “Харків”», «Міра 2007» (Черкаси), «Ол­текс» (Київ), «Полстар» (м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.), ПрАТ «Астралюкс» (Київ), компанія «Арбер Фешн Груп» (Одеса), приватне підпр-во «Вікторія 8» (м. Вознесенськ Микол. обл.). Підгалузі з переробки хутра та вироб-ва одягу із хутра і шкіри мають потуж. потенціал для перероблення хутросировини та випуску конкурентноспромож. хутр. виробів на внутр. і зовн. ринки. Специфіка хутр. підпр-в у тому, що вони переробляють с.-г. хутросировину, яку закуповують в осінньо-зимовий період, коли якість її найбільш висока, тому продукція, виготовлена з хутросировини, є сезонною. Вироб. потужності підпр-в хутрової промисловості спроможні переробляти 12 млн шт. шкурок кроля, нутрії, лисиці, норки та вівці і виготовляти хутр. виробів у кіль­кості 5 млн шт. – пальта та півпальта з натурал. хутра, гол. убори та коміри для роздріб. торгівлі. Найбільші підпр-ва: ху­трофірма «Тисмениця» та укр.-нідерланд. спільне підпр-во ТОВ «Тикаферлюкс» (м. Тисмениця Івано-Фр. обл.), ТОВи «Балт. хутр. ф-ка» (Одес. обл.) та «Укр. хутро» (Харків), АТ «Хутростар» (м. Жмеринка Вінн. обл.), приватне підпр-во «Ярославна» (Він­ниця). Галузі з вироб-ва шкіри та взуття спеціалізуються на виготовленні шкіри (натурал. та штуч.), шкіргалантерей. і дорож. виробів та взуття, а також комп­лектуючих. Підпр-ва шкіряної промисловості спроможні виробляти щорічно 2,5 млрд різноманіт. натурал. шкіртоварів: хромових, юхтових, жорстких, для виготовлення взуття, шкіргалантерей. виробів, меблів, одягу тощо. Вироб-во первин. сировини для шкірперероб. підпр-в зосереджене у р-нах тваринництва, де шкір. сировина є побіч. продуктом під час виготовлення м’яса. Асортимент шкірсировини дуже різноманітний, частково виробляється в Україні у незнач. обсягах і видах. Через дефіцит укр. сировини, викликаний скороченням поголів’я ве­ликої рогатої худоби (від 25 млн 1990 до 4,3 млн 2014), її переважно імпортують і в подальшому широко використовують для виготовлення продукції у різних сферах, зокрема у вироб-ві шкір. товарів і взуття. Продукція шкір. галузі має досить широкий асортимент. ряд: тверді шкір. товари – для підошов та ін. частини шкір. взуття, м’які шкір. товари – переважно хромові, також лимарно-сідельні вироби, одяг, галантерейні вироби, тех. шкіри тощо. До вироб-ва шкір. пром-сті належать підпр-ва, що виготовляють штучні м’які і тверді шкіри, штучні хутра. Постачальником синтет. матеріалів є хімічна промисловість. Тех. рівень підпр-в шкір. галузі досить високий. На них експлуатують обладнання провід. фірм Німеч­чини, Італії, Чехії. В Україні діють понад 20 підпр-в з вироб-ва натурал. шкіри, осн. з яких є: ПАТи «“Світанок” Шкіряне підприємство» (Львів), «Чинбар» (Київ), ТОВи «Слава» (м. Васильків Київ. обл.), «Возко», «В-центр», «Укр. шкірпереробна компанія» (усі – м. Вознесенськ), «Кременчуц. шкірзавод» (Полтав. обл.), «Шкір­завод “Велес”» (м. Бердичів), «Спілловер» (Київ), «Світ шкіри» (м. Болехів Івано-Фр. обл.), «То­міг» (Миколаїв) та ін. На вироб. потужностях підпр-в з вироб-ва штуч. шкір виготовляють синтет. і штучні шкіри різноманіт. призначення, плівк. та неткані матеріали, взуттєвий картон, лінолеуми, палітурні матеріали і гуму для підошов та деталей взуття. Осн. підпр-ва: ПрАТ «Іскож-2000» (див. Запорізький завод штучних шкір), укр.-польс. спільне підпр-во ТОВ «Вінісан» (Тернопіль), ПАТ «Тореласт» (м. Сло­в’янськ Донец. обл.), приватне підпр-во «Волвест» (Луцьк), ТОВ «Вулкан-Правекс» (Київ).

Тех. рівень підпр-в взуттєвої про­мисловості дозволяє виготовляти різноманітне конкурентно­здатне взуття із натурал. та штуч. шкіри, а також з верхом із текстил. матеріалів. Потенціал підгалузі дає можливість щорічно виготовляти 100–130 млн пар взут­тя. Сировину та матеріали для вироб-ва взуття забезпечують вітчизн. підпр-ва. Найбільші підпр-ва: ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика “Берегиня”», укр.-італ. спільне підпр-во ТОВ «Ріф-1» (Київ), ТОВи «Прогрес» (Львів), «Буковин. взуттєва ф-ка “Кайрос”» (Чернівці), «Салама» (м. Первомайськ Луган. обл.), наук.-вироб. фірма «Міда» (Запоріжжя). На підпр-вах шкіргалантерей. підгалузі виготовляють різноманіт. асортимент виробів із натурал. та штуч. шкіри, а також товари спорт. призначення – колект. підпр-во «КІКО» (Київ), ТОВи «Шкіргалант», «Імідж-Галант» (обидва – Вінниця) та ін. На підпр-вах фурнітур. підгалу­зі зосереджено вироб-во комплектуючих для взуття, ґудзиків, застібок тощо. Осн. підпр-ва: колект. підпр-во «Молнія» (смт Ба­ришівка Київ. обл.), ПАТ «Київ. металофурнітурне підпр-во “Тек­стемп”», укр.-швейцар. спільне підпр-во ТОВ «Тема» (Київ).

Раніше найбільші підпр-ва фарфоро-фаянсової промисловості з виготовлення кухон. посуду та госп.-побут. виробів розташовувалися у Житомир. обл. – АТ «Кам’янобрідський фаянс», ТОВи «Баранівський фарфоровий завод», «Довбиський фарфор. з-д», «Городницький фарфоровий завод», «Коростенський фарфоровий завод», а також АТ «Полонський фарфоровий завод» (Хмельн. обл.), АТ «Сумський фарфоровий завод», ТОВ «Друж­ківський фарфоровий завод» (Донец. обл.). Нині зазначені ви­роб. потужності фактично втрачено через масований імпорт посуду з Китаю, питома вага якого на укр. ринку складає понад 95 %.

На сучас. етапі розбудови економіки найважливіший напрям держ. пром. політики у Л. п. – створення рівних умов конкуренції на внутр. ринку та сприятливих умов для залучення інвестицій з метою модернізації та тех. переоснащення вироб-ва, всебічна підтримка вітчизн. товаровиробника та здійснення заходів, спрямов. на поглиблення екон. реформи, аналізу стану і тенденцій розвитку Л. п., підготовки пропозицій щодо формування ефектив. держ. пром. політики у галузі. Адже ринок продукції Л. п. перспективний (другий за величиною обсягів споживання після продуктів харчування) і випереджає ін. товарні ринки України. Продукція галузі має стійкий попит і затребувана у багатьох сферах економіки. Пріоритет у споживанні галуз. продукції належить населенню. Значне місце у структурі ринк. асортименту займає продукція вироб.-тех. призначення, що має широкий спектр застосування від авіа-, корабле-, автомобілебудування до буд-ва доріг і споруд тощо. На галузь нині покладено важливе завдання із забезпечення обороноздатності держави щодо виготовлення якіс. речового майна для ЗС України. Також вагому частину у товар. структурі складає формений, спец. і робочий одяг для різних галузей економіки, засоби індивід. захисту від різноманіт. ураження. Л. п. є соціально значимою, оскільки забезпечує зайнятість жінок, яких у галузі понад 90 %. Пріоритетність галузі також визначається швидким оборотом капіталу, незнач. впливом на довкілля, високою доданою вартістю продукції, невисокою енергоємністю вироб-ва. Створення робочих місць не потребує знач. матеріал. ресурсів. Незважаючи на екон. труднощі, переважна більшість укр. підпр-в Л. п. нині виробляють добротну сучасну продукцію за помір. цінами, завдяки чому на внутр. ринку зміцнюється попит на вітчизн. товари. Нині серед підпр-в є такі, які не тільки не втратили обсяги вироб-ва, а й успішно їх нарощують. Л. п. спроможна забезпечити значну частину внутр. ринку якіс. продукцією, насел. – робочими місцями, а держ. бюджет – збільшенням надходжень. Однак нестабільність соц.-політ. ситуації в Україні та жорстка екон. криза вкрай негативно впливають на розвиток пром. комплексу загалом та Л. п., зокрема. Впродовж остан. років на тлі різкої девальвації гривні (2013–15 – у 2,7 раза), динаміки інфляц. процесів (150 % за 2015), підвищення тарифів на енергоносії (у 2,2 раза 2015), зростання комунал. платежів, а тому стрімкого зменшення купівел. спроможності насел. – Л. п. демонструє негативні тенденції розвит­ку. Зберігається від’ємна дина­міка обсягів вироб-ва, експорту та імпорту. Спад галуз. вироб-ва 2014 склав 1,4 % проти 2013, за 2015 – 8,4 %.

У натурал. виразі за 2015 порівняно з поперед. менше вироблено спід. трикотажу – на 31,7 %, пальт, плащів, жін. курток – на 22,4 %, суконь – на 20,6 %, взуття – на 17,9 %, нетканих ма­теріалів – на 2,8 %, светрів, пуловерів – на 2,7 %, а одягу та аксесуарів із хутра – на 68,4 %. Разом з тим, за цей період збіль­шилося вироб-во вовн. пряжі – на 23 %, панчішно-шкарпетк. виробів – на 14,7 %, дорож. ковдр і пледів – на 12,2 %, тканин – на 6,1 %, постіл. білизни – на 2,6%, різних видів жін. та чол. текстил. одягу – на 4,8–37,3 %. Незважа­ючи на комплекс негатив. явищ остан. двох років, обсяг реалізов. галуз. продукції за 2015 склав 14,9 млрд грн, або 148,1 % до 2014. Зазначимо, що 16,1 % цих товарів поставлено для потреб ЗС України. Найбільшу частку (41 %) у структурі реалізов. продукції займає вироб-во одягу. Динаміка капітал. інвестицій у Л. п. 2013–15 також є позитивною. 2015 підпр-вами освоєно бл. 1 млрд грн капітал. інвестицій, що на 68,4 % більше, ніж 2014, хоча у заг. обсязі пром. інвестицій – це лише 1,1 %. У регіонал. розрізі найбільші капітал. вкладення 2015 зроблено у галуз. підпр-ва Львів. обл. (31 % – 283,5 млн грн), Києва (15,4 % – 141,3 млн грн), Хмельн. (9,2 % – 84,7 млн грн), Закарп. (7,6 % – 70 млн грн), Черніг. (5,1 % – 47,1 млн грн), Одес. (4 % – 36,6 млн грн) областей. За умови стабіл. платоспромож­ності та підвищення рівня життя насел. ринок товарів Л. п. є привабливим для інвесторів, має всі передумови для динам. розвитку та диверсифікації. Адже, крім вагомого обсягу внутр. ринку (щонайменше 120 млрд грн на рік), Л. п. знач. мірою (41 %) експортоорієнтована і має мо­жливості для нарощування експорт. потенціалу. Зовн. торгівля товарами Л. п. 2015 здійснювалася з торг. партнерами із 146 країн світу. Проте, з огляду на складність екон. ситуації, обсяги експорту того ж року зменшилися на 21 %, а імпорту – на 27,3 % порівняно з 2014. У 2015 експортовано товарів Л. п. на 885 млн дол. США, що становило 2,4 % від нац. обсягу експорту. Найбільша частина у товар. структурі укр. експорту – це текстил. і трикотаж. одяг – 58 %, взуття – 16,4 % (виготовлені на 50–90 % за давальниц. схемою), вата і неткані матеріали – 6 %, вироби зі шкіри та хутра – 5,6 %, решта – сировинні підкатегорії товарів. Обсяг імпорту 2015 традиційно перевищив експорт у 2,1 раза, досягнувши 1818,2 млн дол. США (або 4,9 % заг.-укр. імпорту). Майже половину (47,8 %) галуз. імпорту становила сировина (шкури, волокна, пряжа, тканини), значну частину готові товари – одяг і текстил. вироби – 27,2 %, взуття – 12,8 %, вироби зі шкіри та хутра – 3,5 %. Варто відзначити, що події в Україні і світі 2013–15 вплинули на континентал. структуру експорту, зокрема і продукції Л. п. Так, експорт товарів до Європи зріс від 71 % (2013) до 82 % (2015), натомість частка експорту до країн СНД (за рахунок РФ) зменшилася відповідно від 24 до 15 %. Серед осн. країн, до яких експортується найбільше товарів Л. п., – Німеччина, Польща, Італія, РФ, Румунія, Угорщина, Данія, Франція, Білорусь, Словаччина. Континентал. структура імпорту за цей період також змінилася. Зокрема, питома вага імпорту з європ. країн збільшилася від 25 до 36 %, дещо зменшилася частка азій. імпорту – від 58 до 52 %. Проте в абсолют. вимірі обсяг імпорту Л. п. з країн Пд.-Сх. Азії 2015 порівняно з 2013 зменшився вдвічі (від 2 до 1 млрд дол. США). Зокрема, майже втричі менше ввезено товарів із Китаю (на 522 млн дол. – 2015 проти 1551,2 млн дол. 2013), тому питома вага китай. товарів у товар. структурі імпорту хоча і зменшилася від 45,9 до 28,7 %, однак залишається найбільшою. Також до десятки найбільших імпортерів галуз. товарів в Україну входять Туреччина, Німеччина, Польща, Італія, США, Банґладеш, РФ, Білорусь, Індія. Рівень заробіт. плати у Л. п. є найнижчим серед галузей пром-сті і традиційно не перевищує 55–60 % від серед. рівня по пром-сті. За даними Держ. служби статистики, 2015 середньомісячна заробітна плата штат. працівників у текстил. вироб-ві, вироб-ві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та ін. матеріалів становила лише 2877 грн на місяць, в пром-сті – 4791 грн. При цьому варто зважати, що понад 90 % зайнятих у галузі – жінки, які є особливою соціально вразливою категорією населення. Упродовж остан. років спостерігається стала тенденція до скорочення зайнятих у галузі. Лише за останні 5 р. кількість працівників скоротилася на чверть або на 25,2 тис. осіб. Насамперед через низький рівень оплати праці спостерігається незацікавленість молоді у виборі професій Л. п., як наслідок – відтік працівників у ін. сфери нар. госп-ва (передусім торгівлю) та дефіцит кваліфіков. вироб. кадрів усіх рівнів на підпр-вах. Наук. питання Л. п. в Україні розробляють Київ. НДІ текстил.-галантерей. пром-сті та Укр. НДПІ легкої пром-сті (Черкаси). Провід. ВНЗом, що здійснює підготовку кадрів для підпр-в галузі, є Київ. ун-т технологій та дизайну.

Літ.: Легка промисловість Української PCP за 50 років Радянської влади. К., 1967; Народне господарство Української PCP y 1978 році: Статист. щоріч. К., 1979; Богданова О. Ф. та ін. Стандартизація і сертифікація продукції легкої промисловості: Підруч. К., 2007; Луговський О. Легка промисловість та надії на її відродження // ЛП. 2007. № 2; Ромусік Я. Конкурентоспроможність легкої промисловості України та механізми її підвищення // Економіст. 2007. № 3; Науменко І. П. Легка промисловість України: шляхи підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності // Формування ринк. відносин в Україні. 2007. № 5; Паливода О. М. Управління інноваційними перетвореннями на підприємствах легкої промисловості: проблеми та шляхи вирішення // Актуал. пробл. економіки. 2007. № 9; Стовба Т. А. Моделювання стратегії інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості // Таврій. наук. вісн.: Зб. наук. пр. Хн., 2007. Вип. 50; Денисенко М. П. Дослідження інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості: стан і проблеми // Фонд. ринок. 2008. № 6; Максименко І. О., Бокій В. І. Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісн. Хмельн. ун-ту. 2009. № 3, т. 2; Тарасенко І. О. Сталий розвиток підприємств легкої промисловості: теорія, методологія, практика. К., 2010; Мазаракі А., Мельник Т., Ізовіт В. Легка промисловість України: стан, проблеми експорту та імпорту товарів // Вісн. Київ. торг.-екон. ун-ту. 2011. № 3; Посторонко В. М. Тенденції розвитку підприємств легкої промисловості України // Вісн. Житомир. технол. ун-ту. 2012. № 1(59); Адвокатова Н. О. Дослідження сучасного стану підприємств легкої промисловості України // Екон. інновації. 2012. № 47; Носова Н. І., Сараєва І. М. Стратегічні напрямки державної підтримки легкої промисловості України в умовах лібералізації міжнародної торгівлі // Там само; Україна у цифрах у 2014 році: Статист. зб. К., 2015; Фаріон Н. О. Сучасний стан легкої промисловості україни: проблеми та шляхи їх вирішення // Ефективна економіка. 2015. № 10; Ізовіт Т. Л., Нау­менко І. П. Реалії та вектори розвитку легкої промисловості України // ЛП. 2016. № 1.

І. П. Науменко

Стаття оновлена: 2016