Легоцький Михайло Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Легоцький Михайло Йосипович

ЛЕГО́ЦЬКИЙ Михайло Йосипович (14. 03. 1942, м. Балхаш, нині Караґандин. обл., Казахстан) – піаніст, педагог. Проф. (1989). Засл. арт. УРСР (1972). Премія ім. С. Про­коф’єва (1991). Закін. Одес. кон­серваторію (1965; кл. С. Могилевської) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1967; кер. В. Топілін). Відтоді – у Донец. муз. академії: від 1992 – проф. каф. спец. фортепіано. Водночас від 1970 – соліст Донец. філармонії. Від 1966 постійно концертує. Від 2000 мешкає у Німеччині. Співпрацював із диригентами Н. Рахліним, О. Юрловим, Б. Афанасьєвим, Р. Коф­маном, О. Гуляницьким та ін. Л. – музикант яскравого, самобут. обдаровання, володіє високою виконав. майстерністю, віртуоз. тех. апаратом та муз. культурою. У репертуарі – твори М. Сильванського, М. Скорика, М. Степаненка, Д. Шостаковича, С. Рахманінова, С. Про­коф’єва, Й. Брамса, Ф. Шопена, Р. Шуманна, М. Равеля, Л. ван Бетговена, Е. Ґріґа та ін. Гастролював містами України, Росії, Молдови, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії, Словаччини, країнами Центр. Азії.

Т. В. Тукова

Стаття оновлена: 2016