Леґшя українських націоналістів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леґшя українських націоналістів

ЛЕ́ҐІЯ УКРАЇ́НСЬКИХ НАЦІОНАЛІ́СТІВ – політична організація. Виникла 1925 у результаті злиття Українського національного об’єд­нання, Союзу визволення України і Союзу укр. фашистів, що діяли на тер. Чехо-Словаччини (переважно у Празі, Брно і Подєбрадах). Стала першою укр. орг-цією, яка почала використовувати означення «націоналістичний» (замість «національний» або «державницький»). Ініціатор створення і голова – М. Сці­борський, серед чл. – Є. Ма­ланюк, Л. Мосендз, М. Ві­кул, А. Кмета. Центр розміщувався у Подєбрадах, де чл. орг-ції було багато студентів і викл. місц. Укр. госп. академії (переважно вихідці з Наддніпрян. України). Л. у. н. мала осе­редки у Празі, Берліні, Відні, Парижі, Люксембурзі та ін. містах і намагалася об’єднати усі політ. сили, що обстоювали держ. незалежність України (особл. увагу приділяла ідеол.-політ. підготовці своїх чл.). 17–18 березня 1928 з’їзд делегатів обрав Ген. раду: М. Сціборський (голова), Ю. Руденко (ген. писар), Л. Костарів (політ. референт), П. Кожевників (референт преси й пропаганди), Я. Герасимович (секр.). Виходив ж. «Дер­жавна нація». 1929 Л. у. н. увійшла до складу Організації укра­їнських націоналістів.

Літ.: Артюшенко Ю. Леґія Українських Націоналістів // По торах борців за правду і волю: Зб. ст. Чікаґо, 1957; Мірчук П. Нарис історії ОУН. Т. 1. Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968; Книш З. Становлення ОУН. К., 1994.

В. І. Прилуцький

Стаття оновлена: 2016