Лежогубський Теодозій Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лежогубський Теодозій Антонович

ЛЕЖОГУ́БСЬКИЙ Теодозій Антонович (крипт.: Л. Т., Т. Л., о. Т. Л., Л-ій та ін.; 23. 01. 1869, с. Рибники, нині Бе­режан. р-ну Терноп. обл. – 27. 03. 1919, Львів) – церковний і громадсько-культурний діяч, педагог. Далекий родич М. Шашкевича. Навч. у Греко-катол. семінарії у Львові, закін. богослов. студії у Віден. ун-ті. 1893 прийняв духов. сан. Працював парохом на Бережанщині. 1894 переїхав до Львова. До 1903 – у церкві св. Параскеви П’ятниці, також служив відправи у церкві св. Миколая; 1903–06 – капелан жін. василіян. монастиря; 1906–19 – катехит реал. школи, водночас 1913–19 – дир. г-зії сестер василіянок у Львові, довірений радник митрополита Андрея Шептицького. Заст. голови т-ва «Просвіта», 1906–18 очолював просвітн.-організац. комісію т-ва. 1913 – голова Укр. пед. т-ва. Чл. Окруж. шкіл. ради у Львові. Діяч Укр. нац.-демо­крат. партії. Від 1918 – секр. кураторії «Нар. дому». Учасник укр.-польс. мирних переговорів, проведених представниками Укр. нац. ради у листопаді 1918 у Львові. Один з ініціаторів відзначення річниці народження М. Шашкевича (1911), позував для його найпоширенішого портрета, створ. І. Трушем. 1918 польс. влада намагалася за­арештувати Л., однак, зважаючи на тяжку хворобу, залишила під наглядом удома. Відомий як майстер проповідництва (під псевд. Золотоустий). 1938 у м. Жов­ква (Львів. обл.) упорядковано і видано декілька томів його «Про­повідей та промов».

Пр.: Вифлеємська дитина. Л., 1905; Теорія розвою і чоловік. Жовква, 1910; Ніч св. Миколая. Образок сценічний з прологом. Л., 1910; Де знайти правду? Л., 1912.

Літ.: Ф. Ф. Ювилей «Днїстра» // Ілю­стров. калєндар т-ва «Просвіта» з лїт. зб. на переступ. рік 1920. Річник 42. Л., 1919.

Д. Д. Герцюк

Стаття оновлена: 2016