Лейбензон Леонід Самуїлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕЙБЕНЗО́Н Леонід Самуїлович (14(26). 06. 1879, Харків — 15. 03. 1951, Москва) — фахівець у галузі механіки, нафтодобувної промисловості і геофізики. Академік АН СРСР (1943). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1901), Імператор. вище тех. училище у Москві (1906). Наук. діяльність розпочав 1904 під керівництвом М. Жуковського у Кучин. аеродинам. інституті. 1908–11 і 1922–51 викладав у Моск. університеті, де організував 1925 першу в СРСР нафтопром. лаб. (1934–36 — директор НДІ механіки, 1939–45 — завідувач кафедри гідродинаміки); 1913–14 працював на каф. експерим. фізики Тифліс. вищих жін. курсів (нині Тбілісі); 1915–19 — в Юр’єв. університеті (нині Тарту, Естонія), де 1917 захистив доктор. дис. (від 1916 — професор кафедри приклад. математики); 1919–21 — проф. Тифліс. та Бакин. політех. інститутів. 1932–36 у Центр. аерогідродинам. інституті займався розробленням методики розрахунку літака на міцність. 10 лип­ня 1936 заарешт. за звинуваченням у антирад. діяльності, до червня 1939 перебував у засланні в Казахстані. Наукові дослідження у галузі теорії пружності і нафтопром. механіки. Один із засн. підзем. гідравліки. 1915 розробив теорію балкових перекриттів. Розвинув теорію в’яз­кої рідини; вперше оцінив вплив неоднорідності Землі на величину модуля твердості земної кулі; розробив динам. теорію глибин. насосів; запропонував методи розрахунку нафтопроводів; створив теорію руху газу у пористому середовищі.

Завантажити статтю