Лейбович Яків Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лейбович Яків Леонтійович

ЛЕЙБО́ВИЧ Яків Леонтійович (Львович) (10(22). 02. 1888, Одеса – після 1941) – лікар. Навч. у Бреслав. (нині Вроцлав), Фрайбур., Бонн. ун-тах, закін. Берлін. ун-т (1914), де й працював. Під час 1-ї світ. вій­ни був військ. лікарем. 1918 брав участь в орг-ції відділу охо­рони здоров’я у м. Смоленськ (Росія) та Смолен. ун-ту. Від 1919 – зав. відділу судово-мед. експертизи, від 1923 – судово-мед. експерт, зав. Центр. судо­во-мед. лаб. Нар. комісаріату охорони здоров’я РСФРР (Мос­ква); від 1927 – заст. голови правління Моск. наук. т-ва судових медиків. Водночас у 1920-х рр. читав лекції у Моск. ун-ті. Співзасн. і ред. зб. «Судебно-медицинская экспер­тиза» (1925–31). У 1930–34 – проф., зав. каф. судової медицини Том­ського мед. ін-ту (РФ); від 1934 викладав у ВНЗах Москви; 1939–41 – зав. каф. судової медицини Вінн. мед. ін-ту. Наук. дослідж.: оцінювання ступеня тяжко­сті тілес. ушкоджень, експертиза батьківства.

Пр.: Практическое руководство по судебной медицине. Москва, 1922; 4-е изд. – 1930; Врачебные ошибки и незаконное врачевание // Судеб. ответственность врачей: Сб. ст. Москва; Ленинград, 1926; Справочник по судеб­но-медицинской экспертизе: Для вра­чей, юристов, работников уголовного розыска и милиции. Москва, 1926; Москва; Ленинград, 1931; К вопросам патогенеза синей и белой асфиксии новорожденных // АГ. 1940. № 9.

Літ.: Неклюдов Ю. А. Яков Львович Лейбович – видный деятель отечественной судебной медицины // Су­­дебно-мед. экспертиза. 2003. № 5.

С. Ф. Фоміних

Стаття оновлена: 2016