ЛЕЙКОКСЕ́Н (від грец. λευχός — білий та ξευος — чужий) — полімінеральний мікрокри­сталічний агрегат оксидів титану (рутилу, атаназу та брукіту), кінцевий продукт зміни ільменіту, рідше — сфену, перовськіту та інших мінералів ти­тану. Термін за­пропонував 1874 нім. геолог К.-В. Ґюмбель. Склад і фіз. властивості Л. змін­ні. Осн. компоненти (у %): TiO2 — 80–90; Fe2O3 — 6–15. Вміст FeO менше 2 %. Густина 3,6–4,3. Колір ясно-коричневий, сірий, жовтуватий до білого. Буває слабо- та немагнітним. Походже­н­ня пе­реважно гіперген­не; поширений у корах вивітрюва­н­ня та роз­сипах; часто утворюється при гідротермал. умовах і метаморфізмі. Пром. родовища екзоген­ні, в основному древні титано-цирконієві роз­сипи (одне з найбільших у світі — Малишев­ське родовище циркон-рутил-ільменітових руд побл. м. Віль­ногірськ Дні­проп. обл.). При роз­робці екзоген. родовищ титану добувається разом зі зміненим ільменітом і рутилом. Значні поклади Л. також є у РФ і Франції.