Лейник Михайло Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лейник Михайло Володимирович

ЛЕ́ЙНИК Михайло Володимирович (11(24). 06. 1908, с. Пилипи Укра­їнські, нині Пилипівка Чуднів. р-ну Житомир. обл. – 02. 05. 1960, Київ) – фізіолог. Д-р мед. н. (1951), проф. (1952). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Київ. мед. ін-т (1936). Відтоді працював у Київ. НДІ гігієни праці та профес. захворювань (нині Ін-т медицини праці НАМНУ): 1944–54 – зав. лаб. фізіології м’язової працездатності, від 1954 – заст. дир. з наук. роботи. 1937–40 очо­лював Упр. н.-д. ін-тів Нар. комісаріату охорони здоров’я УРСР. Наук. дослідж. у галузі фізіології праці. Основоположник учення про типи м’язової працездатності людини.

Пр.: Режим труда и отдыха в свете новых данных о состояниях рабочего органа во время и после работы. 1949; К учению о физиологических основах рационального режима труда и отды­ха. 1951; Питання фізіології праці в соціалістичному сільському господарстві. 1967 (усі – Київ).

В. І. Матюшина

Стаття оновлена: 2016