Лейпник Дмитро Левович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лейпник Дмитро Левович

ЛЕ́ЙПНИК Дмитро Левович (26. 12. 1965, м. Коломна Моск. обл.) – живописець. Чоловік О. Ульянчик. Чл. НСХУ (1999). Закін. Одес. театр.-художнє уч-ще (1986; викл. М. Вилкун), Укр. АМ (Київ, 1994; викл. Т. Голембієвська, В. Пузирков, Ю. Ятченко). У 1986–87 – учитель малювання Сева­стоп. заг.-осв. школи № 8; у Киє­ві: 1989–90 – викл. композиції та живопису Школи мист-в на Подолі; від 1993 – викл. образотвор. мист-ва та стенд. моделювання Укр. центру позашкіл. освіти; водночас 2012–13 – викл. рисунку, живопису та композиції школи мист-в № 1. Учасник всеукр., зарубіж. худож. виставок від 1988. Персон. – у Севастополі (1988), Колумбусі (шт. Огайо, США, 2003), Києві (2015). Автор істор. картин, пейзажів, натюрмортів, портретів у реаліст. манері. Спочатку перебував під впливом темних тонів караваджистів, у зрілий період пейзажні твори здебільшого тяжіють до імпресіонізму. Написав кн. «Рядовые небес» (К., 1999). Автор ескізів панно з історії флоту для Балаклав. музею підвод. човнів (Севастополь); серії портретів флотоводців минулого та зображення автор. реконструкцій старовин. вітрильників (усі – 1990-і рр.). Автор моделей кораблів «Адмірал Шеєр» та «Олександр Сибіряков» (2002–03, Центр. музей Великої Вітчизн. війни 1941–45, Мос­ква); запороз. чайки (2009, Музей Нац. ун-ту оборони України), діорамно-макет. композиції «Станція Дарницький залізничний вузол у 1944» (2010, Музей залізнич. транспорту; обидва – Київ). Деякі роботи зберігаються у Хуст. краєзн. музеї (Закарп. обл.), галереях «Раритет-Арт» (Київ) і Д. Козімано (м. Мілан, Італія).

Тв.: «Перепочинок між боями» (1986), «Загибель Святослава» (1990), «Той, хто підніме прапор», «Вечір на Черемоші», «Зоя» (усі – 1992), «Військо Запорозьке. 1673», «Оля» (обидва – 1994), «З минулого. Останній лист» (1995), «Осінній букет» (1998), «Серпень. Київ. Золото» (2001), «Дівчина на блакитному тлі» (2003), «Травень на Андріївському узвозі», «Вересень», «Золото вересня» (усі – 2009), «Морська баталія», «Alma Mater. Останні промені» (обидва – 2011), «Соняшники на блакитному» (2012), «Скарби Сходу», «Море поблизу Фіолента», «Вид на Лавру» (усі – 2013), «Золоте серце Києва», «Вітер над баштами» (обидва – 2014), «Сонячні троянди», «Напередодні весни» (обидва – 2015); серії – «Великі Карпати», «Золоте серце держави», «Втрачений рай», «Приазов’я», «Місто Кам’я­­нець», «Старий Чернігів» (усі – 1980–2015).

Літ.: Художники України: Творчо-біогр. альбом-довід. К., 2008. Вип. 5.

Т. Р. Тимченко

Стаття оновлена: 2016