Лейтенйзен Гаврило Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лейтенйзен Гаврило Давидович

ЛЕЙТЕ́ЙЗЕН Гаврило Давидович (09(21). 11. 1874, м. Орел, Росія – 20. 01. 1919, похов. у Москві) – лікар, політичний діяч. Закін. 1-у Катеринослав. чол. г-зію (нині Дніпропетровськ), навч. в Ун-ті св. Володимира у Києві (від 1893). Під час навч. брав участь у рев. діяльності, зокрема у створенні перших марксист. гурт­ків у Катеринославі й однієї з перших в Україні Катерино­слав. с.-д. орг-ції, рев. подіях 1905–07. На 5-му з’їзді РСДРП обраний чл. ЦК. Був заарешт., через політ. переслідування емігрував до Німеччини, згодом – до Франції, де вступив на мед. ф-т Ун-ту Монпельє, закін. Париз. ун-т, працював лікарем. 1911–17 – у м. Тула (Росія), організував безкоштов. санаторій для робітників. Чл. колегії Нар. комісаріату праці РСФРР (1918). Комісар Рев. військ. ради армії Сх. фронту (від 1918). Загинув у боях за м. Уральськ (Казахстан). Наук. дослідж. у галузях соц. страхування, охорони праці на пром. підпр-вах. Великого значення надавав профілакт. медицині та доводив переваги держ. соц. страхування. Автор істор.-політ. нарисів, зокрема «Борьба за избирательное право во Франции» (С.-Пе­тербург, 1906), «Краткий очерк истории Российской социал-демократической рабочей партии» (Петроград, 1917).

Пр.: Возможна ли физиологическая регламентация труда // Обществ. врач. 1911. № 7; Система Тейлора. Научная организация промышленных предпри­ятий // Там само. 1915. № 1; Беседы о чахотке. Тула, 1915; Профилактика и со­­циальное страхование. Москва, 1918.

Літ.: Медицина в Україні: Біобіб­ліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. XIX – поч. XX ст. К., 2012.

С. М. Булах

Стаття оновлена: 2016