ЛЕМА́НОВ Ісмаїл Номанович (12. 03. 1871, Сімферополь — 1942, Ленін­град, нині С.-Петербург) — тюрколог-мово­знавець. Закін. Учител. семінарію (Сімферополь, 1890). У 1896–97 ви­вчав турец. мову (Стамбул), 1899–1903 — араб. та перс. на філол. курсах при університеті Аль-Азгар (Каїр). 1904 повернувся у Крим. Навч. на факультеті сх. мов С.-Петербур. університету (1907–08). Від 1921 працював на факультеті сходо­знавства Крим. університету (від 1925 — пед. ін­ституту, Сімферополь), згодом — на факультеті татар. мови і літ-ри: 1931–34 — завідувач кафедри кримськотатар. мови. Викладав курси кримськотатар. мови та літ-ри, араб. мови, методики викла­да­н­ня мов. Учасник Всесоюз. зʼ­їзду тюркологів у Баку (1926), ви­ступав 1929 із доповід­дю на 2-й Всекрим. ор­фогр. конф. 1934 звинувач. у на­ціоналізмі, звільн. із посади. Пере­їхав до Ленін­града: працював у від­ділі рукописів Ін­ституту сходо­знавства АН СРСР, де досліджував словник Махмуда Каш­гарського — памʼятку 11 ст. 1938 заарешт.; у червні 1939 звільн. Продовжував ви­вчати тюрк. та араб. рукописи. Загинув під час блокади.