Леманов Ісмаїл Номанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леманов Ісмаїл Номанович

ЛЕМА́НОВ Ісмаїл Номанович (12. 03. 1871, Сімферополь – 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) – тюрколог-мовознавець. Закін. Учител. семінарію (Сімферополь, 1890). У 1896–97 вивчав турец. мову (Стамбул), 1899–1903 – араб. та перс. на філол. курсах при ун-ті Аль-Азгар (Каїр). 1904 повернувся у Крим. Навч. на ф-ті сх. мов С.-Петербур. ун-ту (1907–08). Від 1921 працював на ф-ті сходознавства Крим. ун-ту (від 1925 – пед. ін-ту, Сімферополь), згодом – на ф-ті татар. мови і літ-ри: 1931–34 – зав. каф. кримськотатар. мови. Викладав курси кримськотатар. мови та літ-ри, араб. мови, методики викладання мов. Учасник Всесоюз. з’їзду тюркологів у Баку (1926), виступав 1929 із доповіддю на 2-й Всекрим. ор­фогр. конф. 1934 звинувач. у на­ціоналізмі, звільн. із посади. Переїхав до Ленінграда: працював у відділі рукописів Ін-ту сходознавства АН СРСР, де досліджував словник Махмуда Каш­гарського – пам’ятку 11 ст. 1938 заарешт.; у червні 1939 звільн. Продовжував вивчати тюрк. та араб. рукописи. Загинув під час блокади.

Пр.: Къырымтатар ени эдебияты // Илери. 1926. № 1; Къырымтатар нешри­яты // Там само. 1927. № 4.

Літ.: Кримський А. Література крим­ських татар // Студії з Криму. К., 1930; H. Kirimli. Kirim tatarlarinda mill kimlik ve milli hareketler. Ankara, 1996; Урсу Д. З історії сходознавства в Криму // СС. 1996. № 2; Його ж. Шаркъшынаслыкъ ве къырым шаркъшынаслары // Йылдыз. 1998. № 2; Сходознавство і візантологія України в іменах. К., 2011.

Д. П. Урсу

Стаття оновлена: 2016