Корчмин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корчмин

КОРЧМИ́Н (польс. Korczmin) – село Томашівського повіту Люблінського воєводства в Польщі. Знаходиться побл. кордону з Україною, за 33 км від повіт. цетру та за 131 км від воєвод. центру. Насел. 340 осіб, переважно поляки. Вперше згадується у писем. джерелах 1437. За твер­­джен­­ням дослідників, зокрема М. Лесева, назва цього села по­­ходить від слова «корчувати», як і с. Корчів Сокал. р-ну Львів. обл., яке за кілька км розташ. на про­­тилеж. боці кордону. Здавна осн. насел. К. складали українці. Після 1-го поділу Польщі 1772 село відійшло до складу Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Після розпаду 1918 імперії Габсбурґів знову встановлено польс. владу. Перед 2-ю світ. війною тут мешкало бл. 1 тис. осіб, пе­­реважно українців. 1939–44 – під нім.-фашист. окупацією. У око­­лицях села тривалий час вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1947 під час Акції «Вісла» з К. всіх українців було виселено. 1975–98 – у складі Замой. воєводства. Донині у селі зберег­­лася дерев’яна церква Богоявлення (1658; тризрубна однобанна з квадрат. вівтарем і бабинцем; найстаріша дерев’яна церква на Люблінщині та одна з найдавніших у Польщі), в якій діє греко-катол. громада. З К. похо­­дить чудотворна ікона Богоро­диці-Оди­­гітрії 17 ст. (Богородиця на лівій руці тримає Ісуса, а пра­­вою вказує вірянам на Христа, який є єдиною «Дорогою, Прав­­дою і Життям»). Понад 45 р. Корч­­мин. ікона вважалася втраченою, після віднайдення на поч. 1990-х рр. її реставровано в Кра­­кові, а потім розташ. у греко-ка­­тол. церкві Різдва Пресвятої Бо­­городиці в Любліні. 1862 вона вперше замироточила, а на честь цієї події за селом звели кап­­лич­­ку Успіння Пресвятої Богородиці (розібрано у 1940-х рр.). 28 серпня 2004 під час свята Успін­­ня Пресвятої Богородиці мешканцями К. і с. Стаївка Корчів. сільс. ради започатковано щорічні Європейські дні добросусідства (піс­­ля остаточ. встанов­­лення кордону відповідно до договору між СРСР і Польщею про обмін територіями від 15 лю­­того 1951 ці 2 польс. села, в яких здавна переважно проживали українці, опинилися у межах різ­­них держав; тоді ж давня церква залишилася на тер. Польщі, а землі, на яких 82 р. була розташ. кап­­личка, відійшли до УРСР). Нині цей рух охоплює не лише Люблін. воєводство та Львівщи­­ну, а й Підкарпаття та Волинь. Європейські дні добросусідст­­ва – це зустрічі духовенства, представників влади, митців, громад. орг-цій, підприємців та, в першу чергу, звичай. людей – громадян України та Польщі.

Літ.: J. Niedźwiedź. Leksykon histo­­ry­­czny miejscowości dawnego woje­­wódz­­twa zamojskiego. Zamość. 2003; Akcja «Wisła»: dokumenty i materiały. Wars­­za­­wa, 2012.

Ю. Гаврилюк

Стаття оновлена: 2014