ЛЕМПІ́ЦЬКИЙ Станіслав (Łempicki Stanisław; 25. 05. 1886, м. Камʼянка-Стру­милова, нині Камʼянка-Бузька Львів. обл. — 02. 12. 1947, м. Кра­ків, Польща) — польський історик літератури, освіти та шкільництва. Доктор габіліт. (1922), академік Польс. АН (1946). У 1904–11 ви­вчав історію, класичну філологію і право у Львів. університеті. Від 1910 учителював; на поч. 1920-х рр. — за­ступник директора Держ. архіву в Львові; 1924–39 — завідувач кафедри історії освіти та шкільництва, водночас 1933–39 — директор Ін­ституту історії осві­ти та шкільництва, 1936–37 — декан гуманітар. ф-ту, 1939–41 і 1944–45 — викладач історії старопольс. літ-ри Львів. університету; за сумісництвом 1925–27 — літ. ред. видавництва Нац. закладу ім. Ос­солінських; від 1928 — чл. Львів. наук. товариства. Під час нім. окупації Львова працював бібліотекарем в Ос­солінеумі, таємно на­вчав студентів. Від 1945 — завідувач кафедри історії давньої польс. літ-ри Яґел­лон. університету в Кракові. Досліджував історію та культуру періоду Від­родже­н­ня; історію освіти, шкільництва, вихова­н­ня, польс. літ-ри; життя та діяльність Я. За­мойського, Я. Кохановського, І. Красицького, А. Міцкевича. Засн. і ред. ж. «Wiadomościz Dzie­jow Wychowaniai Szkolnictwaw Polsce» (1921–22), «Minerwa Pol­ska» (1927–29), спів­ред. ж. «Pa­miętnik Literacki» (1938), гол. ред. «Encyklopedii Wychowania» (1933–39). Започаткував львів. школу істориків освіти, шкільництва та вихова­н­ня.