Лемський Петро Єфремович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лемський Петро Єфремович

ЛЕ́МСЬКИЙ Петро Єфремович (12. 09. 1936, с. Фронтівка Оратів. р-ну Вінн. обл.) – графік, скульптор, реставратор. Засл. художник України (1982). Обл. літ.-мист. пре­мія ім. С. Воробкевича (2011). Чл. НСХУ (1971). Закін. худож.-графіч. ф-т Одес. пед. ін-ту (1977; викл. П. Злочевський, Ф. Чувакін). 1964 – викл. худож. школи у м. Сороки (нині Молдова); від 1966 – викл. Вижниц. уч-ща приклад. мист-ва (Чернів. обл.); від 1974 – у Чернівцях: гол. художник худож.-вироб. комбінату; водночас 1975–86 – відп. секр. орг-ції СХУ. Осн. галузі – графіка, станк. і монум. скульп­тура. Гол. тематика – Буковина. Учасник обл., всеукр., всесоюз., закордон. мист. виставок від 1965. Персон. – у Чернівцях (1970, 1995, 2014). Брав участь у реставрації скульптур. монум. творів в істор. забудові Чернівців (зокрема спільно з М. Лисаківським та І. Вихренком – скульп­тур. композиції центр. порталу залізнич. вокзалу, фасаду ХМ), скульптур осн. фасаду Одес. опер. театру. Окремі роботи зберігаються у Чернів. ХМ, Рос. етногр. музеї у С.-Петербурзі.

Тв.: графіка – серії ліноритів «Квітуча полонина» (1969–71), «Буковинська вес­на» (1971–73), офортів «Трудові ритми» (1976–82); «Буковинська сюїта» (1987), «Осінні яблука» (2001), «О. Кобилянська», «Дід Марко з Виженки» (обидва – 2008), «Наш пророк Т. Шевченко» (2009), «Свято» (2012), «Сонце йде і за собою день веде» (2014); скульптура – «Сонечко» (1970), «Сопілкарі» (1976), «Гуцу­лята», «Родина» (обидва – 1984), «Тара­сове дитинство» (1998); серія «Музи мистецтва» (1982); у Чернівцях – мемор. дошки діячам науки, культури, декор. пласти в інтер’єрах громад. при­міщень, пам’ятник Т. Шевченку (1999, спів­авт.).

Літ.: Петро Лемський. Графіка. Скульптура: Буклет. Чц., 2014; Савич Я. Вічна любов Петра Лемського // Сво­бода слова. 2014, 4 верес.

І. І. Міщенко

Стаття оновлена: 2016