ЛЕ́НАРД Леопольд (Lénard Leopold; 02. 11. 1879, м. Свибне, нині Словенія — 23. 01. 1962, Белґрад) — словенський критик, славіст, публіцист, пере­кладач, філософ. Навч. на богослов. факультеті Ін­нсбруц. (Австрія) та філос. факультеті Яґел­лон. (Краків, Польща) університетів. У Відні захистив доктор. дис. з теології (1908) та філософії (1916). Від 1921 жив у Белґраді. Засн. товариства «Польс. клуб». Встановив наук. контакт із польс. славіст. колами у Кракові. Літ. діяльність роз­почав 1902 як публіцист. Пропагував ідеї єд­ності та дружби словʼян. народів, досліджував їхню історію, культуру. Популяризував творчість класиків укр. літ-ри кін. 19 — поч. 20 ст. (ст. «Ольга Кобилянська», 1903; вміщено у кн. «Ольга Кобилянська в критиці та спогадах», К., 1963; «Іван Петрович Котляревський», 1904). У пере­кладі Л. опубл. новели «Битва», «Час», «Impromtu phantasie», «Він і вона» та повість «Земля» (ж. «Piscalka», 1905–06; через заборону — частково) О. Кобилянської. Першим у Словенії почав пере­кладати прозу І. Франка (оповіда­н­ня «Добрий заробок» // «Mir», 1911, № 11–12). Під час подорожі по Галичині й Буковині 1903 побував у Львові та Чернівцях, зу­стрічався з О. Кобилянською; збережено його листува­н­ня з нею та В. Гнатюком. У 1930-і pp. досліджував поезію лужиц. сербів. Пере­кладав також із рос. літ-ри. 1941 заарешт. ґестапо, звільн. друзями.