Ленд-Арт
Визначення і загальна характеристика
ЛЕНД-А́РТ (від англ. land art — земляне мистецтво, мистецтво землі) — напрям у мистецтві, де у якості матеріалів використовують природні обʼєкти. Виник наприкінці 1960 — поч. 70-х рр. як реакція мистецтва і культури на екол. проблеми, стрімкий розвиток урбанізації та умови життя в мегаполісах, набуваючи форм громад. руху за збереження довкілля. Л.-а. — відгалуження концептуалізму, виступає проти використання худож. творів мистецтва як товару на ринку та обмеження традиц. місць його репрезентації, зберігання — галерей, музеїв, виставк. залів. Ідеї Л.-а. повʼязані з постмодерніст. етапом розвитку світ. культури, що акцентувала увагу на інтерпретації простору, «філософії місця», краєвиді як віддзеркаленні не тільки географії, а й соціології, історії, антропології, історії культури та ін. Важливими для його теор. засад стали книги М. Фуко «Questions on Geography» («Питання географії», 1967), А. Лефевра «La production de lʼespace» («Продукція простору», 1974; обидві — Париж). За концепціями Л.-а., жест митця перетворює довкілля на худож. простір, де природа виступає не пасив. тлом, а актив. креатив. основою. Л.-а. обʼєднує широке коло митців та худож. проектів. Твори Л.-а. містяться, як правило, у парках, природ. зонах, водоймах, узбережжях, віддалених від цивілізації ландшафтах географічних. Концепційно Л.-а. подібний до енвайронменту («мистецтво довкілля», спрямов. на поєднання довкілля з худож. обʼєктом, подолання кордонів між мистецтвом і життям, на активну співтворчість із глядачем) та напрямком Arte Povera (залучає до мистецтва матеріали, предмети, обʼєкти традиційно «непотрібні», «позбавлені естет. змісту»). Різні за масштабом та обсягом — від окремих обʼєктів у парках, що акцентують увагу на своєрідності природи та пейзажу, до величез. простор. інсталяцій, які можна споглядати лише з віддалених точок (як правило, зверху, з літака), вони використовують природні матеріали — каміння, дерево, зелені насадження, воду у поєднанні з кольор. фарбниками, бетоном, освітленням, метал. деталями тощо. Розташ. часто у недоступ. для широкого глядача місцях, твори Л.-а. експонують за допомогою фото, відео, кінодокументації, що стає важливою частиною худож. проектів. Завдяки природності форм і матеріалів, розміщенню у довкіллі, часто залучають до свого образ. змісту ідеї етнографізму та «нової археології», розглядаючи той чи ін. ландшафт як істор.-культурне явище. Митці широко використовують стародавню символіку лабіринтів, кіл, спіралей, магіч. знаків. Серед гол. тем — наруга над землею, привертання уваги та художнє дослідж. «ран і шрамів», заподіяних природі цивілізацією — військ. технікою, держ. диктатурами, ядер. випробуваннями, колонізацією. Суттєвий вплив на ідеї Л.-а. справила запропонована нім. теоретиком постмодернізму Й. Бойсом концепція «соц. скульптури». Представники Л.-а. — К. Андре, В. де Марія, І. Ноґочі, Д. Оппенгейм, Р. Смітсон, А. Сонфіст, Н. Хольт, К. Явашев (усі — США), Е. Ґолдсуорті, Р. Лонґ (обидва — Велика Британія), Дж. Челант (Італія), Р. Баррі (Ірландія), Ж. Тенґлі (Швейцарія), І. Данциґер (Ізраїль), М. Хейзер (Нідерланди) та ін.
Одним із перших до «дій у довкіллі» в Україні наприкінці 1970-х рр. звернувся Ф. Тетянич. На поч. 1980-х рр. свої акції у природ. оточенні проводили одес. концептуалісти Л. Войцехов, Ю. Лейдерман, В. Хрущ, І. Чацкін та ін. Широкий інтерес до Л.-а. позначився в Україні від кін. 1980-х рр., набуваючи форм окремих автор. акцій, фестивалів, худож. симпозіумів. Діапазон спрямувань укр. Л.-а. охоплює екол. проблеми, аналіз нац. ландшафту як засіб самоідентифікації, «нову археологію», що привертає увагу до істор.-культур. простору окремих місцин України, актуалізацію досвіду тісно повʼязаної з природою нар. культури. У Л.-а. працює широке коло митців, серед яких можна визначити послідовні за своєю концепцією довготривалі автор. проекти (напр., твори Володимира та Тетяни Бахтових, що від 1980-х рр. художньо досліджують археол. ландшафти Пд. України, зокрема Ольвії; в інсталяціях, перформансах, обʼєктах відтворюють залишки антич. культури на укр. землях, зниклі архіт. памʼятники та обʼєкти). З поч. 1990-х рр. працюють Олександр і Тамара Бабаки, проводять акції, творчі семінари, спрямов. на інтерпретацію досвіду селян. культури. Акції Л.-а. в Україні стали фестивалями: «Весняний вітер» (Київ; започатков. 1996 А. Блудовим), «Торба вітру» (м. Лубни Полтав. обл., від 2002), «Шешори» (Косів. р-н Івано-Фр. обл.; від 2003, засн. — Т. Малькова, О. Михайлюк), «Аплікація Духу» (від 2007; О. Никитюк), «Хортиця» (Запоріжжя; від 2008, О. Краснопольський, Ю. Баранник), «Трипільське коло» (м. Ржищів Київ. обл.; від 2009, О. Журавчук). Від 1997 щорічно проводять Міжнар. Л.-а. симпозіум «Простір покордоння» (ініційов. Г. Гідорою, В. Шкарупою; с. Могриця Сум. р-ну); 2013 відкрито перший в Україні Л.-а. парк (с. Миропілля Краснопіл. р-ну; обидва — Сум. обл.). В Україні творчість художників, які працюють в царині Л.-а., набула форм худож. руху. Серед його учасників — П. Бевза, А. Бєлов, М. Вайда, Д. Галкін, А. Гуренко, М. Журавель, В. Кауфман, Н. Кохан, О. Кохан, О. Литвиненко, О. Малих, Я. Присяжнюк, Г. Сидоренко, І. Сільваші, І. Швачунов, В. Яковець, С. Якунін.
Літ.: Art in the Land: A Critical Anthology of Environmental Art. New York, 1983; J. Beardsley. Earthworks and Beyond: Contemporary Art in the Landscape. New York, 1984; W. Spies. Christo: Surrounded Islands. New York, 1984; Скляренко Г. У дзеркалі «археології»: Нові тенденції у сучас. укр. мистецтві // Хроніка–2000. 2000. № 34; Чирков О. Українознавчий погляд на Міжнародний фестиваль етнічної музики та ленд-арту «Шешори» // Українознавство. 2005. № 3; Скляренко Г. Художник Олександр Бабак: «…І трохи тіньку» // Музей. провулок. 2006. № 2(6); Мистецтво довкілля. Україна 1989–2010. К., 2010; Никитюк О. Школа українського мистецтва довкілля (land-art) // ОМ. 2013. № 4; Федевич Л. Дух співпраці з Природою // Там само. 2014. № 4.
Г. Я. Скляренко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
