Леник Володимир Юлійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леник Володимир Юлійович

ЛЕ́НИК Володимир Юлійович (14. 06. 1922, с. Дрищів, нині Підлісне Монастирис. р-ну Терноп. обл. – 02. 11. 2005, м. Мюнхен, Німеччина) – громадський діяч, публіцист, журналіст. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2001). Навч. у нар. школі. 1938 став чл. Юнацтва ОУН. У березні 1939 заарешт. польс. владою і засудж. до 3-х р. ув’язнення. Звільнений з поч. 2-ї світ. війни. Від 1940 – учитель і дир. початк. школи у м. Підгайці (Терноп. обл.). 1942 ви­їхав до Німеччини із завданням поширити мережу ОУН. У листопаді того ж року заарешт. у Берліні та відправлений до концтабору Бухенвальд. У квітні 1945 звільнений амер. армією. Брав участь в орг-ції таборів для укр. утікачів (т. зв. переміщ. осіб) у Аллендорфі, Дравсмюллє, Корнберзі, Ляйпгаймі. Від 1950 – у Мюнхені, де 1967 в УВУ здобув ступ. магістра економіки. Від 1951 співпрацював із ред. часописів «Український самостійник», «Шлях перемоги», «Християнський голос», «Volksbote» (усі – Мюнхен), «Гомін України» (Торонто), «Українець – Час» (Париж), «Українська думка» (Лондон), «Свобода» (Нью-Йорк). 1964–72 – ген. секр. Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині; 1971–87 – дир. Укр. інтернату «Рідна школа»; від 1988 – гол. секр., від 1994 – почес. сенатор. УВУ (обидва – Мюнхен). Автор кн. «Мій полиновий Бухенвальд (очима і серцем українського патріота)» (Трускавець, 1992), «Українці на чужині, або Репортажі з далеких доріг» (Л., 1994), «Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1914 р.)» (Мюнхен; Л., 1994).

Літ.: Присяжний М. Про Володимира Леника та його книгу // Леник В. Укр. організована молодь (молодечі орг-ції від початків до 1914 р.). 1994; Володимир Леник: На пошану 75-літнього ювілею Почесного сенатора УВУ. 1997 (обидві – Мюнхен; Львів).

М. І. Зимомря

Стаття оновлена: 2016