Ленінська кузня

Визначення і загальна характеристика

«ЛЕ́НІНСЬКА КУ́ЗНЯ» — суднобудівельний завод, одне з най­старіших під­приємств України у галузі машинобудува­н­ня. Засн. 1862 у Києві як мех. та чавуноливар. завод інж.-техноло­гом Ф. Донатом. Був роз­таш. у перед­місті Звіринець, на землі, орендованій у військ.-інж. ві­домства. У рік заснува­н­ня на ньому працювало 5 робітників, які виробляли невеликі деталі для артилер. та інж. ві­домств. Але вже 1868 за корот. термін на заводі виготовлено великі метал. кон­струкції для нового мосту через Дні­про, будівництвом якого керував ві­домий інж. А. Струве. 1870 почав виготовляти комплексне обладна­н­ня та зап­частини до нього для цукр.-рафінад. і винороб. заводів, млинів, водопо­­стачал. та газоосвітлювал. прилади, артилер. та інж. знаря­д­дя, локомобілі, металооб­робні вер­­стати, а також чавун­ні балки, огорожі, памʼятники тощо. Спо­чатку завод знаходився у приват. власності, 1889 пере­твор. з товариства «Донатъ, Липковскій и Ко» у товариство «Київ. маш.-буд. завод». 1892 на заводі взимку працювало 185 робітників, а влітку — бл. 400. Від 1895 — у власності АТ «Пд.-рос. маш.-буд. завод», гол. засн. якого були барон М. Штейнгель і купець 1-ї гільдії Д. Марголін. Оскільки умови користува­н­ня землею, на якій знаходився завод, були дуже невигідні, то нові власники викупили у графа А. Колон­на-Чоснів­ського побл. залізнич. ст. Київ-1 ділянку землі, прилеглу до лівого берега р. Либідь на вул. Жилянська, де і був збудов. 1896–97 за проектом арх. В. Городецького новий завод, який і нині знаходиться на цьому місці. Діяльність заводу не обмежувалася лише машинобудува­н­ням, окрім виробництва машин, апаратів, при­­строїв і предметів устаткува­н­ня для повного облаштува­н­ня цукр., винокур. та ін. заводів і ф-к, Пд.-рос. маш.-буд. завод також здійснював будівництво залізнич. і трамвай. вагонів, сталеве, чавун­не і мідне литво, а також різні мех., мостові, стале- і чавуноливарні роботи. Асортимент продукції по­стійно роз­ширювався, завод освоїв виробництво річк. суден і збирав їх у гавані на Дні­прі. 1919 завод націоналізований, а 1924 перейм. у «Л. к.». 1928 Вища рада нар. господарства України прийняла ріше­н­ня про організацію річк. суднобудува­н­ня в Україні і спеціалізації у цій галузі заводу «Л. к.» та будівництва верфі. Того ж року на лівому березі Дні­пра на Рибальському п-ові закладено суднобуд. верф. Одночасно з її спору­дже­н­ням почали будувати судна і вже до 1931 випущено 5 бук­сир. пароплавів (3 од. — 250 к. с., 2 од. — 125 к. с.) та 5 барж (4 од. — 500 т, 1 од. — 400 т). У грудні 1931 завершено будівництво буксир. пароплава потуж. 150 к. с. із суцільнозвар. корпусом, який був виготовлений за без­посеред. участі Є. Патона. Ви­пробува­н­ня на міцність показали високі результати і його пере­обладнано у військ. корабель і на­звано «Білорусь». 1932 роз­почато будівництво річк. буксир. пароплавів потуж. 300 к. с., а 1934 — потуж. 400 к. с. (на них встановлено клапан­ну парову машину влас. виробництва). 1936 збудовано монітор «Железняков», який з боями про­йшов від першого до остан. дня рад.-нім. війни (1967 встановлений на постамент у Парку мо­ряків на набережній Києва, нині — памʼятка історії нац. значе­н­ня). У повоєн­ні роки крім вищезга­даної продукції завод будував зем­лесоси продуктивністю 250 м/год., пасажир. пароплави потуж. 400 к. с., а від 1940 — рейдові мор. буксири та мор. самохідні шаланди. 1941 під­приємство еваку­йовано у м. Зеленодольськ (нині Татар­стан, РФ), де випускало боє­припаси та ін. оборон­ну продукцію. Вранці 7 листопада 1943, на другий день після визволе­н­ня Києва, «Л. к.» почала працювати. Пʼятиріч. планом обу­мовлювалося будівництво і випуск великої кількості буксир. пароплавів потуж. 400 к. с. за новим проектом, роз­робленим на заводі. До 1954 збудовано понад 100 таких буксирів. Водночас завод виготовляв буксири потуж. 200 к. с. зменшеної ширини для роботи в особливо вузьких та вихлястих фарватерах (річки Десна, Припʼять, Березина у Білорусі, Соло в Індонезії, верх­ня течія Дні­пра). 1951 збудовано перший післявоєн. пасажир. пароплав потуж. 400 к. с. 1954 роз­почато будівництво серед. мор. риболов. траулерів проекту 391 потуж. 300 к. с., землечерпалок та суховантаж. теплоходів вантажопід­йомністю 400–600 т, 1962 — серед. мор. риболов. траулерів із корм. трале­н­ням (оснащені двигуном потуж. 800 к. с. й новіт. устаткува­н­ням). Його осн. при­значе­н­ня — автономна робота у Пн. Атлантиці та її морях і по­стача­н­ня свіжоморож. риби у порти базува­н­ня та плавбази. Цей проект виявився на­стільки досконалим, що такі траулери з подальшими модифікаціями та вдосконале­н­ням будували упродовж 35 р. і за цей час їх створ. бл. 450 од. Водночас випускали також траулери ін. проектів, тун­целовні судна, річк. земснаряди. Знач. обсяг у заг. обʼємі виробництва за­ймало машинобудува­н­ня. З-д виробляв великий асортимент котлоагрегатів, насосів, обладна­н­ня для хім. промисловості, гвинти регульов. кроку, морозил. устат­кува­н­ня тощо. З-д по­стійно виконував замовле­н­ня для потреб Києва — це, зокрема, литі огорожі для моста ім. Патона, поворотна арена для Цирку, метал. кон­струкції для мосту на Рибальський п-ів, пілони для Моск. мосту, брав участь у рекон­струкції Май­дану Незалежності, площі Л. Толстого, фунікулера, Укр. дому, Палацу культури «Україна» та ін. 1986 «Л. к.» виконувала великий обсяг робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: виготовлено систему «Захват» для транс­портува­н­ня та роз­вантаже­н­ня піску з вертольотів на аварій. енерго­блок, за корот. термін збудовано потужну плавучу насосну станцію для подачі питної води з р. Десна у Київ. У травні 1993 добудовано і 1994 введено до складу Військ.-мор. сил України корвет проекту 1124М «Луцьк». 1995 завод приватизов. і пере­твор. у ВАТ, від 2012 — ПАТ «Л. к.». Не­зважаючи на екон. скруту, упродовж 1992–97 збудовано 45 траулерів за діючими проектами. Водночас роз­роблено та збудовано новий 2-палуб. дизел. траулер водотон­нажністю 1400 т з необмеж. р-ном плава­н­ня, який від­повід­ає усім вимогам сучас. риболов. промислу. На­прикінці 1990-х рр. роз­почалося будівництво серії річк. танкерів (для пере­везе­н­ня хім. продукції) та суховантаж. суден. У травні 2000 спущено на воду побудов. заводом суховантаж вантажопід­йомністю 1,5 тис. т, виготовл. на замовле­н­ня нім. фірми «Schiffswerft Schlomer GmbH Co. KG», у жовтні 2001 — річк. суховантаж «Y408», при­знач. для транс­портува­н­ня контейнер. і сипких вантажів, у березні 2002 — корвет «Тернопіль», побудов. 1991–2002 для Військ.-мор. сил України. 2003–04 будував суховантажі для нідерланд. компаній «Damen Shi­pyards Bergum» та «Veka Sche­epsbouw BV». 2004 завод побудував 2 річк. бронекатери проекту 58 150 «Гюрза» для Держ. прикордон. служби Узбеки­стану, 2004–05 — серію із 9-ти річк. танкерів для нідерланд. компаній «Zanen Maritiem BV» та «Zanen Shipbuilding BV». 2006–08 продовжував будівництво суховантажів для компаній «Damen Shipyards Bergum» та «Factoria Naval de Marin SA» (Іспанія). 2007 на замовле­н­ня держ. установи «Держ­­гідро­графія» (Київ) побудова­но гідрогр.-лоцмейстер. судно про­екту 50420. У 2005–08 під­приємство отримало велику кількість замовлень на випуск водогрій. котлоагрегата КОАВ-68, а також парових котлоагрегатів КВА-0,25/3-1, КВА-0,63/5-1, КВА-1,0/5-1 і КВА-1,0/6-1. 2008 завод пере­дав іноз. замовнику риболовне судно проекту 502, у 2009 збудував річк. кран вантажопід­йомністю 680 т. 2004–13 під­приємство також виготовляло різні металокон­струкції для будівництва та ремонту мостів, зокрема метал. кон­струкції авто­про­їзду естакади на уро­чищі Горбачиха, станцій метро, прогонових будівель Поділ. мост. пере­ходу в Києві, транс­порт. магістралі через р. Дні­про в Запоріж­жі, балки метро­про­їзду тощо. 2010 освоєно виробництво автомат. гр­анатомета УАГ-40 калібром 40 мм. У січні 2015 завод роз­почав роботи зі створе­н­ня нових бронемашин «Тритон» і «Арбалет». Восени того ж року в рамках Про­грами від­родже­н­ня флоту України для потреб Військ.-мор. сил ЗС України спущено на воду 2 малі броньов. артилер. катери проекту 58155. У квітні 2016 від­булося закладе­н­ня 4-х таких катерів на замовле­н­ня МО України. «Л. к.» будує на­ступні типи суден: швидкісні патрул. катери водотон­нажністю 10–120 т; малі сторож. кораблі водотон­нажністю 400–500 т для охорони закритих морів і далекої прибереж. зони; патрульні кораблі від­критого моря водотон­нажністю 1600–1800 т; рибо­пром. судна різної потужності; порт. буксири, буксири-рятувальники, сміт­тєзбирачі і пожежні суд­на; універс. суховантажні судна і контейнеровози вантажопід­йомністю до 4500 т; танкери де­двейтом до 5000 т; судна тех. флоту: черпалки, земснаряди, землесоси, ґрунтовід­візні шаланди; несамохідні баржі; плавучі доки вантажопід­йомністю 2500–3000 т; корпуси суден різного при­значе­н­ня; варіації бо­йових модулів. Водночас із суднобудува­н­ням завод має високороз­винуті маш.-буд. та металооб­роб. виробництва: ливарне — спеціалізується на виготовлен­ні литих виробів зі сталі, чавуну і кольор. металів; котельне — випускає судн. допоміжні автоматизов. котлоагрегати і печі для спалюва­н­ня судн. від­ходів та смі­т­тя; обладна­н­ня для нафтовидобув. промисловості (превентори, гідравл. ключі); здійснює мех. обробле­н­ня різних деталей тощо. Екс­порт: Нідерланди, Іспанія, Фінляндія, Болгарія, Турція, Румунія, Вʼєтнам, Індія, Сенеґал, Ірак, Індонезія, Мозамбік, Єгипет та ін. Кількість працівників (2015) — 350 осіб. Від 2001 голова правлі­н­ня — В. Шандра.

Літ.: Байбаков А. Б., Кац Р. С. Завод «Ленинская кузница», 1862–1962»: к столетию со дня основания. К., 1962.

Д. О. Антипов

Завантажити статтю