Ленінська кузня - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ленінська кузня

«ЛЕ́НІНСЬКА КУ́ЗНЯ» – суднобудівельний завод, одне з найстаріших підприємств України у галузі машинобудування. Засн. 1862 у Києві як мех. та чавуноливар. з-д інж.-техноло­гом Ф. Донатом. Був розташ. у передмісті Звіринець, на землі, орендованій у військ.-інж. відомства. У рік заснування на ньому працювало 5 робітників, які виробляли невеликі деталі для артилер. та інж. відомств. Але вже 1868 за корот. термін на з-ді виготовлено великі метал. конструкції для нового мосту через Дніпро, буд-вом якого керував відомий інж. А. Струве. 1870 почав виготовляти комплексне обладнання та запчастини до нього для цукр.-рафінад. і винороб. з-дів, млинів, водопо­стачал. та газоосвітлювал. прилади, артилер. та інж. знаряддя, локомобілі, металообробні вер­стати, а також чавунні балки, огорожі, пам’ятники тощо. Спо­чатку з-д знаходився у приват. власності, 1889 перетвор. з т-ва «Донатъ, Липковскій и Ко» у т-во «Київ. маш.-буд. з-д». 1892 на з-ді взимку працювало 185 робітників, а влітку – бл. 400. Від 1895 – у власності АТ «Пд.-рос. маш.-буд. з-д», гол. засн. якого були барон М. Штейнгель і купець 1-ї гільдії Д. Марголін. Оскільки умови користування землею, на якій знаходився з-д, були дуже невигідні, то нові власники викупили у графа А. Колонна-Чоснів­ського побл. залізнич. ст. Київ-1 ділянку землі, прилеглу до лівого берега р. Либідь на вул. Жилянська, де і був збудов. 1896–97 за проектом арх. В. Городецького новий з-д, який і нині знаходиться на цьому місці. Діяльність з-ду не обмежувалася лише машинобудуванням, окрім вироб-ва машин, апаратів, при­строїв і предметів устаткування для повного облаштування цукр., винокур. та ін. з-дів і ф-к, Пд.-рос. маш.-буд. з-д також здійснював буд-во залізнич. і трамвай. вагонів, сталеве, чавунне і мідне литво, а також різні мех., мостові, стале- і чавуноливарні роботи. Асортимент продукції постійно розширювався, з-д освоїв вироб-во річк. суден і збирав їх у гавані на Дніпрі. 1919 з-д націоналізований, а 1924 перейм. у «Л. к.». 1928 Вища рада нар. госп-ва України прийняла рішення про орг-цію річк. суднобудування в Україні і спеціалізації у цій галузі з-ду «Л. к.» та буд-ва верфі. Того ж року на лівому березі Дніпра на Рибальському п-ові закладено суднобуд. верф. Одночасно з її спору­дженням почали будувати судна і вже до 1931 випущено 5 бук­сир. пароплавів (3 од. – 250 к. с., 2 од. – 125 к. с.) та 5 барж (4 од. – 500 т, 1 од. – 400 т). У грудні 1931 завершено буд-во буксир. пароплава потуж. 150 к. с. із суцільнозвар. корпусом, який був виготовлений за безпосеред. участі Є. Патона. Випробування на міцність показали високі результати і його переобладнано у військ. корабель і названо «Білорусь». 1932 розпочато буд-во річк. буксир. пароплавів потуж. 300 к. с., а 1934 – потуж. 400 к. с. (на них встановлено клапанну парову машину влас. вироб-ва). 1936 збудовано монітор «Железняков», який з боями пройшов від першого до остан. дня рад.-нім. війни (1967 встановлений на постамент у Парку мо­ряків на набережній Києва, нині – пам’ятка історії нац. значення). У повоєнні роки крім вищезгаданої продукції з-д будував зем­лесоси продуктивністю 250 м/год., пасажир. пароплави потуж. 400 к. с., а від 1940 – рейдові мор. буксири та мор. самохідні шаланди. 1941 підпр-во евакуйовано у м. Зеленодольськ (нині Татарстан, РФ), де випускало боєприпаси та ін. оборонну продукцію. Вранці 7 листопада 1943, на другий день після визволення Києва, «Л. к.» почала працювати. П’ятиріч. планом обу­мовлювалося буд-во і випуск великої кількості буксир. пароплавів потуж. 400 к. с. за новим проектом, розробленим на з-ді. До 1954 збудовано понад 100 таких буксирів. Водночас з-д виготовляв буксири потуж. 200 к. с. зменшеної ширини для роботи в особливо вузьких та вихлястих фарватерах (річки Десна, Прип’ять, Березина у Білорусі, Соло в Індонезії, верхня течія Дніпра). 1951 збудовано перший післявоєн. пасажир. пароплав потуж. 400 к. с. 1954 розпочато буд-во серед. мор. риболов. траулерів проекту 391 потуж. 300 к. с., землечерпалок та суховантаж. теплоходів вантажопідйомністю 400–600 т, 1962 – серед. мор. риболов. траулерів із корм. траленням (оснащені двигуном потуж. 800 к. с. й новіт. устаткуванням). Його осн. призначення – автономна робота у Пн. Атлантиці та її морях і постачання свіжоморож. риби у порти базування та плавбази. Цей проект виявився настільки досконалим, що такі траулери з подальшими модифікаціями та вдосконаленням будували упродовж 35 р. і за цей час їх створ. бл. 450 од. Водночас випускали також траулери ін. проектів, тун­целовні судна, річк. земснаряди. Знач. обсяг у заг. об’ємі вироб-ва займало машинобудування. З-д виробляв великий асортимент котлоагрегатів, насосів, обладнання для хім. пром-сті, гвинти регульов. кроку, морозил. устат­кування тощо. З-д постійно виконував замовлення для потреб Києва – це, зокрема, литі огорожі для моста ім. Патона, поворотна арена для Цирку, метал. конструкції для мосту на Рибальський п-ів, пілони для Моск. мосту, брав участь у реконструкції Майдану Незалежності, площі Л. Толстого, фунікулера, Укр. дому, Палацу культури «Україна» та ін. 1986 «Л. к.» виконувала великий обсяг робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: виготовлено систему «Захват» для транспортування та розвантаження піску з вертольотів на аварій. енергоблок, за корот. термін збудовано потужну плавучу насосну станцію для подачі питної води з р. Десна у Київ. У травні 1993 добудовано і 1994 введено до складу Військ.-мор. сил України корвет проекту 1124М «Луцьк». 1995 з-д приватизов. і перетвор. у ВАТ, від 2012 – ПАТ «Л. к.». Незважаючи на екон. скруту, упродовж 1992–97 збудовано 45 траулерів за діючими проектами. Водночас розроблено та збудовано новий 2-палуб. дизел. траулер водотоннажністю 1400 т з необмеж. р-ном плавання, який відповідає усім вимогам сучас. риболов. промислу. Наприкінці 1990-х рр. розпочалося буд-во серії річк. танкерів (для перевезення хім. продукції) та суховантаж. суден. У травні 2000 спущено на воду побудов. з-дом суховантаж вантажопідйомністю 1,5 тис. т, виготовл. на замовлення нім. фірми «Schiffswerft Schlomer GmbH Co. KG», у жовтні 2001 – річк. суховантаж «Y408», признач. для транспортування контейнер. і сипких вантажів, у березні 2002 – корвет «Тернопіль», побудов. 1991–2002 для Військ.-мор. сил України. 2003–04 будував суховантажі для нідерланд. компаній «Damen Shi­pyards Bergum» та «Veka Sche­epsbouw BV». 2004 з-д побудував 2 річк. бронекатери проекту 58 150 «Гюрза» для Держ. прикордон. служби Узбекистану, 2004–05 – серію із 9-ти річк. танкерів для нідерланд. компаній «Zanen Maritiem BV» та «Zanen Shipbuilding BV». 2006–08 продовжував буд-во суховантажів для компаній «Damen Shipyards Bergum» та «Factoria Naval de Marin SA» (Іспанія). 2007 на замовлення держ. установи «Держ­гідрографія» (Київ) побудова­но гідрогр.-лоцмейстер. судно про­екту 50420. У 2005–08 підпр-во отримало велику кількість замовлень на випуск водогрій. котлоагрегата КОАВ-68, а також парових котлоагрегатів КВА-0,25/3-1, КВА-0,63/5-1, КВА-1,0/5-1 і КВА-1,0/6-1. 2008 з-д передав іноз. замовнику риболовне судно проекту 502, у 2009 збудував річк. кран вантажопідйомністю 680 т. 2004–13 підпр-во також виготовляло різні металоконструкції для буд-ва та ремонту мостів, зокрема метал. конструкції автопроїзду естакади на уро­чищі Горбачиха, станцій метро, прогонових будівель Поділ. мост. переходу в Києві, транспорт. магістралі через р. Дніпро в Запоріжжі, балки метропроїзду тощо. 2010 освоєно вироб-во автомат. гранатомета УАГ-40 калібром 40 мм. У січні 2015 з-д розпочав роботи зі створення нових бронемашин «Тритон» і «Арбалет». Восени того ж року в рамках Програми відродження флоту України для потреб Військ.-мор. сил ЗС України спущено на воду 2 малі броньов. артилер. катери проекту 58155. У квітні 2016 відбулося закладення 4-х таких катерів на замовлення МО України. «Л. к.» будує наступні типи суден: швидкісні патрул. катери водотоннажністю 10–120 т; малі сторож. кораблі водотоннажністю 400–500 т для охорони закритих морів і далекої прибереж. зони; патрульні кораблі відкритого моря водотоннажністю 1600–1800 т; рибопром. судна різної потужності; порт. буксири, буксири-рятувальники, сміттєзбирачі і пожежні суд­на; універс. суховантажні судна і контейнеровози вантажопідйомністю до 4500 т; танкери де­двейтом до 5000 т; судна тех. флоту: черпалки, земснаряди, землесоси, ґрунтовідвізні шаланди; несамохідні баржі; плавучі доки вантажопідйомністю 2500–3000 т; корпуси суден різного призначення; варіації бойових модулів. Водночас із суднобудуванням з-д має високорозвинуті маш.-буд. та металооб­роб. вироб-ва: ливарне – спеціалізується на виготовленні литих виробів зі сталі, чавуну і кольор. металів; котельне – випускає судн. допоміжні автоматизов. котлоагрегати і печі для спалювання судн. відходів та сміття; обладнання для нафтовидобув. пром-сті (превентори, гідравл. ключі); здійснює мех. оброблення різних деталей тощо. Експорт: Нідерланди, Іспанія, Фінляндія, Болгарія, Турція, Румунія, В’єтнам, Індія, Сенеґал, Ірак, Індонезія, Мозамбік, Єгипет та ін. Кількість працівників (2015) – 350 осіб. Від 2001 голова правління – В. Шандра.

Літ.: Байбаков А. Б., Кац Р. С. Завод «Ленинская кузница», 1862–1962»: к столетию со дня основания. К., 1962.

Д. О. Антипов

Стаття оновлена: 2016