Ленінський район

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́НІНСЬКИЙ РА­ЙО́Н (від 2016 — Єдикуйський район) — район, що знаходиться у східній частині Автономної Республіки Крим, на Керченському пі­­вострові. Утвор. у січні 1921 як Петров. р-н, від липня того ж року — Л. р. 1921–23, 1930–31 та 1944–46 функції рай­центру виконувало с. Ленінське (від 2016 — Полтавське), нині — смт Єди-Кую (до 2016 — Леніне). 1923–30 р-н не існував, його тер. пере­бувала у межах Керчен. р-ну. У січні–жовтні 1921 — у складі Керчен. пов., жовтні 1921 — жовтні 1923 — Керчен. округи; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (до 1998 — Респ. Крим); 1921–54 — РФ, від 1954 — України. Від 1962 після при­єд­на­н­ня Примор. р-ну (до 1944 — Маяк-Салин. р-н) — у сучас. межах. За Всесоюз. пере­писом 1939, насел. Ленін. і Маяк-Салин. р-нів становило 51 630 осіб (пере­важно крим. татари, росіяни та украї­нці). Під час 2-ї світової вій­ни тут від­бувалися запеклі бої. На Кер­чен. п-ові загинуло бл. 200 тис. рад. воїнів. У р-ні нацисти влаштували 7 концтаборів, за період своєї окупації (листопад–грудень 1941 та травень 1942 — кві­тень 1944) вони вбили бл. 15 тис. військовополонених, під­пільни­ків і цивіл. громадян. На фронтах 2-ї світової вій­ни з Ленін. і Маяк-Салин. р-нів воювало 7,5 тис. осіб, з них 3,5 тис. загинуло. Після закінче­н­ня бо­йових дій у Криму на­прикінці квітня 1944 у Л. р. проживало 12 945 осіб, у Маяк-Салин. р-ні — 17 599 осіб. 1941 сталін. тоталітарна влада депортувала з обох р-нів усе нім. насел., 18–20 травня 1944 — крим. татар, 27–28 червня 1944 — болгар, греків, вірмен. Згодом усі насел. пункти з кримськотатар. на­звами були пере­йменовані. У березні 2014 у складі АР Крим Л. р. анексований РФ. 2016, окрім Леніного та Ленінського, ВР України пере­йменовано села Войкове (на Катирлез), Іл­лічеве (на Кара-Кую), Кірове (на Карса), Лібкнехтівка (на Китай), Октябрське (на Мелек-Чесме). Площа 2,9 тис. км² (найбільший за тер. у АР Крим та 4-й в Україні — після Іванків., Го­ло­при­стан. і Овруц. р-нів). За Всеукр. пере­писом 2001, насел. становило 69 653 особи (складає 90,1 % до 1989; нараховувалося 54,8 % росіян, 22,9 % українців, 15,5 % крим. татар, 1,3 % білорусів, серед ін. — вірмени, молдавани, узбеки, греки, німці), станом на січень 2014 — 62 795 осіб. Нині у складі р-ну — м. Щолкіне, смт Багерове та Єди-Кую, 68 сільс. насел. пунктів (див. також Ка­мʼянське). На Пн. омивається Азовським морем (затока Сиваш, Арабатська затока, Казантипська затока), на Сх. — Керченською протокою, на Пд. — Чорним морем (Феодосійська затока). На Сх. межує з м. Керч і через Керчен. протоку з Краснодар. краєм РФ, на Зх. — із Феодос. міськрадою та Іслямтерец. р-ном АР Крим, на Пн. Зх. через Арабатську стрілку — з Генічес. р-ном Херсон. обл. Берег. лінію складають піщано-черепашк. пляжі азов. і чорномор. узбереж­жя протяжністю 193 км і 90 км від­повід­но. На берегах — абразійні форми рельєфу; на більшій частині р-ну — горбисто-пасм. акумулятивно-денудац. рівнина. У р-ні — кілька груп грязьових вулканів. Роз­ві­дано поклади заліз. руди (Катерлез., Киз-Аул., Баксин., Чегене-Салин., Замор., Ак-Таш., Ак-Монай. родовища; див. Керченський залізорудний басейн), буд. (Баксин., Іванів. родовища) і облицюв. (Белін. родовище) каменю, гіпс. (Чекур-Кіяш., Елькеджі-Елін. родовища), керамзит. (Малобаб­чин. родовище) і скляної (Замор. родовище) сировини, нафти та природ. газу (перші нафт. скважини пробурено у 1860-х рр., системат. роз­відки на нафту та газ роз­почато у 1-й пол. 20 ст.; 1999 у Азов. морі виявлено велике Пн.-Казантип. родовище газу; нині нафтогазовидобуван­ня здійснюють під­приємства «Чорноморнафтогаз», «Газконтинен­таль», «Кримгеологія»), сірки. Є лікув. грязі (за своїми цілющими властивостями на пострад. просторі не мають аналогів), джерела мінерал. води (понад 150; використовують для лікува­н­ня хвороб опорно-рухового апарату, органів кровообігу, нерв. системи). Солоні озера: Качик, Тобечицьке, Актаське, Чокраць­ке, Узунларське, Кояське. Від поч. 1970-х рр. через р-н почали транс­­портувати воду Пів­нічно-Кримським ка­налом. На бл. 56 % пл. — пд. чорноземи, на 38 % — каштан. ґрунти, на 6 % — солончаки. Обʼєкти природно-заповід. фонду (за­ймають бл. 5 % тер.): заг.-держ. зна­че­н­ня — Казантипський природ­ний заповід­ник, Опукський при­родний заповід­ник, ботан. Арабатський заказник, орнітол. заказник Астанинські плавні, геол. памʼятка природи сопка Джау-Тепе; місц. значе­н­ня — Каралар. ландшафт. заказник, ліс. заказник Зелене коло, гідрогр. памʼятки природи прибережні аквал. комплекси побл. мису Карангат, побл. мису Опук і о-вів Скелі-Кораблі, побл. мису Хроні, побл. мису Казантип, побл. Арабат. Стрілки, геол. па­­мʼятки природи Мис Чауда, грязьові сопки Андрусова, Вернадського та Обручева. Зони рекреації: Арабат. стрілка, Казантип. затока, оз. Чокрак, г. Опук, мис Чауда. Осн. галузь економіки р-ну — АПК. Пл. с.-г. угідь 231 086 га, з них орних земель — 118 031 га. С. госп-во спе­ціалізується на рослин­ництві зерново-вино­градар. і тварин­ництві мʼясо-молоч. напрямів. Працюють 84 с.-г. під­приємства (серед провід. — «Схід» і «Золотий колос») та 44 фермер. господарства. Пром-сть пред­ставлена 23 під­приємствами, які пере­важно випускають товари нар. вжитку. Найбільшу питому вагу в обсязі харч. пром. продукції обі­ймає АТ «Алеф-Віналь» (виробляє вина під торг. марками «Золота Амфора», «VILLA KRIM», «Kosher», коньяки — «KLINKOV», «ДЮЛЬБЕР», «Жан-Жак», віскі — «OLDER­SON», вермут — «Версо», горілки — «Helsinki», «Українка», «Green Day», шампанське — «Імперія Крим»). У р-ні — 29 заг.-осв. шкіл, 28 до­шкіл. закладів, ПТУ сфери побут. послуг; 28 клуб. закладів, 34 б-ки, рай. істор.-археол. музей, Новомикол. нар. етногр. музей, 3 школи естет. вихова­н­ня; центр. рай. лікарня та її Щолкін. філія, Багеров. рай. лікарня, 12 амбулаторій і 9 дільниць заг. практики сімей. медицини, 34 фельдшер.-акушер. пункти; 33 заклади санаторно-курорт. комплексу та 11 субʼєк­­тів турист. діяльності. Виходить г. «Наше вре­мя». Діє низка православ. (19), мусульман. (10) і проте­стант. гро­мад. Під охороною держави — 115 памʼяток історії та монум. мистецтва (встановлено 27 памʼят. знаків на честь воїнів-односельців, які загинули під час 2-ї світової вій­ни). На Глазів. військ. мемор. кладовищі похов. бл. 5 тис. рад. воїнів (з них 7 Героїв Рад. Союзу), на брат. кладовищі «Багерів. рів» — бл. 7 тис. цивіл. жит., яких роз­стріляли нацисти взимку 1941. Памʼятки архітектури: руїни Арабат. фортеці (13–17 ст.), вал, рів і вежа Арабат. оборон. лінії (16–17 ст.). Па­­мʼятки археології: Ак­косів (Ту­рец.) вал (1 тис. до н. е.), кургани Темір-гора (7 ст. до н. е.), Куль-Оба, Кара-Оба (обидва — античні часи), городища Савроматій (2–3 ст. н. е.), Кітей (4 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.), Акра (4 ст. до н. е. — 1 ст. н. е.), Куль-Тепе (1–4 ст. н. е.), Ілурат (1–3 ст. н. е.), Кім­мерік (6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.), Михайлівське (1 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.), поселе­н­ня Золоте (2–1 ст. до н. е.) та Семенівка (3 ст. до н. е. — 3 ст. н. е.). Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу С. Пошивальников (с. Карангіт, нині тер. ви­пробув. бази «Чорноморське»), повний кавалер ордена Слави В. Тинков (с. Юрчаков Кут, нині Юркине).

М. А. Рак

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю