Ленський Олександр Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ленський Олександр Павлович

ЛЕ́НСЬКИЙ Олександр Павлович (справж. – Вервіціотті; 01(13). 10. 1847, Кишинів – 13(26). 10. 1908, Мос­ква, похов. у м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл.) – актор, режисер, педагог. З походження італієць. Дебютував як актор у театрі під кер-вом О. Читау-Огарьової. Грав 1865–76 в Одесі та провінц. містах Росії. Працював 1876–1908 (з перервою) в Малому театрі у Москві: актор, 1895–1907 – реж., від 1907 – гол. реж. Від 1888 викладав на драм. курсах Моск. театр. уч-ща, ставив зі своїми вихованцями ранкові вистави на сцені Малого театру, особливу увагу приділяючи постановкам п’єс О. Островського. Один із фундаторів Нового театру (Москва), де 1898–1903 очолював драм. трупу молодих акторів. Співзасн. Київ. рос. драм. т-ва (1879). Гастролював в Україні, зокрема у Києві (1877–79). Л. – яскравий характер. актор, стверджував у мист-ві принципи психол. правди, чудово володів здатністю до перевтілення. Манера гри познач. гостротою зовн. малюнку, увагою до деталей, високою майстерністю мімі­ки та гриму, гуманіст. спрямуванням. У режисер. роботах прагнув гармонії усіх елементів вистави, підпорядковуючи їх роз­криттю змісту п’єси; великого значення надавав муз. і декор. оформленню вистав, виступав у ролі сценографа. На пед. ниві поділяв погляди В. Немировича-Данченка і К. Станіславського. Автор низки статей з питань актор. майстерності, що збагатили розвиток театр. естетики. 2002 у Москві перевидано кн. «А. П. Ленский: Статьи. Письма. Записки».

Ролі: Муромський («Справа» О. Сухово-Кобиліна), Глумов, Мамаєв, Дульчин, Паратов, Великатов, Линяєв, Дудукін («На всякого мудреця доволі простоти», «Остання жертва», «Безприданниця», «Таланти і шанувальники», «Вовки та вівці», «Без вини винні» О. Островсь­кого), Чацький, Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Кругосвєтлов («Плоди просвіти» Л. Толстого), Демурін, Столбцов («Ціна життя», «Нова справа» В. Немировича-Данченка), Неклюжев («Наш друг Неклюжев» О. Пальма), Князь Дубецькой («Захід» О. Сумбатова-Южина), Гамлет, Отелло, Річард III, Бенедикт, Петруччо («Гамлет», «Отелло», «Річард III», «Багато галасу даремно», «Приборкання норовливої» В. Шекспіра), Дон Жуан (однойм. п’єса Ж.-Б. Мольєра), Філіпп II («Дон Карлос» Ф. Шіллера), Єпископ Ніколас («Боротьба за престол» Г. Ібсена), Урієль Акоста (однойм. п’єса К. Гуцкова).

Вистави: «Ревізор», «Одруження» (обидві – 1898), «Мертві душі» (1902) М. Гоголя, «Весілля Фіґаро» П.-О. Бо­­мар­­ше, «Козьма Захарич Мінін-Сухо­рук» (обидві – 1899), «Снігуронька» (1900), «Без вини винні» (1908) О. Островсько­­го, «Ромео і Джульєтта» (1900), «Віндзор­ські витівниці», «Коріолан» (обидві – 1902), «Буря» (1905) В. Шекспіра.

Літ.: Михайловский В. А. Большой талант (опыт характеристики сценического творчества А. П. Ленского) // Ежегодник Император. театров. 1910. Вып. 6; Филиппов В. А. П. Ленский // Временник Рус. театр. об-ва. Москва, 1924. Кн. 1; Дурылин С. А. П. Ленский (1908–1933) // Театр и драматургия. 1933. № 9; Зограф Н. Александр Пав­лович Ленский. Москва, 1955.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2016