Ленський Олександр Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́НСЬКИЙ Олександр Па­влович (справж. — Вервіціот­ті; 01(13). 10. 1847, Кишинів — 13(26). 10. 1908, Мос­ква, похов. у м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл.) — актор, режисер, педагог. З походже­н­ня італієць. Дебютував як актор у театрі під керівництвом О. Читау-Огарьової. Грав 1865–76 в Одесі та провінц. містах Росії. Працював 1876–1908 (з пере­рвою) в Малому театрі у Москві: актор, 1895–1907 — реж., від 1907 — гол. реж. Від 1888 викладав на драм. курсах Моск. театр. училища, ставив зі своїми вихованцями ранкові ви­стави на сцені Малого театру, особливу увагу приділяючи по­становкам пʼєс О. Островського. Один із фундаторів Нового театру (Москва), де 1898–1903 очолював драм. трупу молодих акторів. Спів­засн. Київ. рос. драм. товариства (1879). Гастролював в Україні, зокрема у Києві (1877–79). Л. — яскравий характер. актор, стверджував у мистецтві принципи психол. правди, чудово володів здатністю до пере­втіле­н­ня. Манера гри по­знач. гостротою зовн. малюнку, увагою до деталей, високою майстерністю мімі­ки та гриму, гуманіст. спрямува­н­ням. У режисер. роботах прагнув гармонії усіх елементів ви­стави, під­порядковуючи їх роз­­кри­т­тю змісту пʼєси; великого значе­н­ня надавав муз. і декор. оформлен­ню ви­став, ви­ступав у ролі сцено­графа. На пед. ниві поділяв по­гляди В. Немировича-Данченка і К. Станіславського. Автор низки статей з питань актор. майстерності, що збагатили роз­виток театр. естетики. 2002 у Москві пере­ви­дано кн. «А. П. Ленский: Статьи. Письма. Записки».

Ролі: Муромський («Справа» О. Сухово-Кобиліна), Глумов, Мамаєв, Дульчин, Паратов, Великатов, Линяєв, Дудукін («На всякого мудреця доволі простоти», «Оста­н­ня жертва», «Без­при­дан­ниця», «Таланти і шанувальники», «Вовки та вівці», «Без вини винні» О. Островсь­кого), Чацький, Фамусов («Лихо з ро­зуму» О. Грибоєдова), Кругосвєтлов («Плоди просвіти» Л. Толстого), Демурін, Столбцов («Ціна життя», «Нова справа» В. Немировича-Данченка), Неклюжев («Наш друг Неклюжев» О. Пальма), Князь Дубецькой («Захід» О. Сумбатова-Южина), Гамлет, Отел­ло, Річард III, Бенедикт, Петруч­чо («Гамлет», «Отел­ло», «Річард III», «Багато галасу даремно», «Приборка­н­ня норовливої» В. Шек­спіра), Дон Жуан (однойм. пʼєса Ж.-Б. Мольєра), Філіпп II («Дон Карлос» Ф. Шіл­лера), Єпис­коп Ніколас («Боротьба за престол» Г. Ібсена), Урієль Акоста (однойм. пʼєса К. Гуцкова).

Ви­стави: «Ревізор», «Одруже­н­ня» (обидві — 1898), «Мертві душі» (1902) М. Гоголя, «Весі­л­ля Фіґаро» П.-О. Бо­­мар­­ше, «Козьма Захарич Мінін-Сухо­рук» (обидві — 1899), «Снігуронька» (1900), «Без вини винні» (1908) О. Островсько­­го, «Ромео і Джульєт­та» (1900), «Віндзор­ські витівниці», «Коріолан» (обидві — 1902), «Буря» (1905) В. Шек­спіра.

Літ.: Михайловский В. А. Большой талант (опыт характеристики сценического творчества А. П. Ленского) // Ежегодник Император. театров. 1910. Вып. 6; Филип­пов В. А. П. Ленский // Времен­ник Рус. театр. об-ва. Москва, 1924. Кн. 1; Дурылин С. А. П. Ленский (1908–1933) // Театр и драматургия. 1933. № 9; Зо­граф Н. Александр Пав­лович Ленский. Москва, 1955.

М. Г. Лабінський

Завантажити статтю