Ленський Семен Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ленський Семен Давидович

ЛЕ́НСЬКИЙ Семен Давидович (справж. – Штильман, 1875 – ?) – співак (лі­рико-драматичний тенор). Закін. юрид. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1897). Співу навч. у К. Еверарді (Київ) та В. Ванцо (Мілан). 1901 дебютував партією Радамеса в опері «Аїда» Дж. Верді у Ревелі (нині Таллінн). Виступав у Москві (приватна рос. опера, 1901; театр «Акваріум», антреприза М. Медведєва, 1903–04), Харкові (антреприза А. Церетелі, 1902), Тифлісі (нині Тбілісі, 1902–03), С.-Петербурзі (антре­приза Є. Кабанова й К. Яковлева, 1903; Нар. дім, 1907), а також Києві, Тамбові (нині РФ), Ризі та ін. 1903 записав на грамплатівки 8 творів (фірма «Грамофон», Москва). Після 1907 залишив сцену та зайнявся юрид. практикою.

Партії: Собінін, Боян, Фінн («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Самозванець («Борис Годунов» М. Му­соргського), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Ленський, Герман, Вакула, Водемон («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички», «Іоланта» П. Чайковського), Ликов, Левко («Царева наречена», «Майська ніч» М. Римського-Корсакова), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Манріко, Герцог, Альфред («Трубадур», «Ріґолетто», «Травіата» Дж. Верді), Тангейзер (однойм. опера Р. Ваґнера), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї).

Літ.: Пружанский А. Отечественные певцы. 1750–1917. Москва, 1991.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2016