Ленченко Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ленченко Володимир Олександрович

ЛЕ́НЧЕНКО Володимир Олександрович (08. 08. 1934, Харків) – архітектор. Чл. НСАУ (1970). Закін. Київ. інж.-буд. ін-т (1963). Працював 1961–63 у НДІ арх-ри споруд Академії буд-ва та арх-ри УРСР; 1963–67 – у Зонал. НДПІ експерим. проектування; 1967 – кер. наук. групи Київ. обл. наук.-реставрац. вироб. майстерні; 1968–70 – гол. спеціаліст відділу пам’яток арх-ри Гол. архіт.-проект. упр. Держбуду УРСР; 1971–77 та 1978–96 – ст. н. с. Держ. НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування; 1977–78 – заст. дир. з наук. роботи Держ. музею нар. арх-ри та побуту УРСР; 1996–2002 – гол. спеціаліст Всеукр. фонду відтворення видат. пам’яток істор.-архіт. спадщини ім. О. Гончара; 2002–10 – архео­граф Ін-ту укр. археографії та джерелознавства НАНУ (усі – Київ). 1972 закін. аспірантуру при Держ. НДІ теорії та історії арх-ри. Його дис. «Архітектура Запорозької Січі» була знята із захисту через звинувачення в ідеалізації історії запороз. козацтва. Брав участь у проектуванні мотелю-кемпінгу «Пролісок», ін­тер’єрів готелів «Дніпро» та «Ли­бідь» у Києві, громад. і житл. споруд у низці укр. міст, Держ. істор.-культур. заповідника запороз. козацтва на о-ві Хортиця в Запоріжжі, музеїв нар. арх-ри та побуту в Києві та м. Перея­слав-Хмельницький Київ. обл., Нац. істор.-культур. заповідника «Чигирин» у Черкас. обл., Держ. істор.-культур. заповідника «Козацькі могили» у с. Пляшева Радивилів. р-ну Рівнен. обл., Нац. музею-заповідника укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., відтворенні резиденції Б. Хмельницького в Нац. істор.-культур. заповіднику «Чигирин» (наук. кер. проекту) та Батурин. замку 17–18 ст. у Нац. заповіднику «Гетьманська столиця» в Черніг. обл. (наук. кер. проекту), проектуванні охорон. зонування до генпланів Києва, Полтави, Запоріжжя, Дніпропетровська, Переяслава-Хмельницького, Глухова, Путивля, Ромен Сум. обл., Білої Церкви та Василькова Київ. обл., в археол. дослідж. на площі Жовтн. революції (нині Майдан Незалежності), де були знайдені залишки оборон. споруд Києва часів Київ. Русі, зокрема й Лядська (Печерська) брама. Підготував розділи про арх-ру, живопис, графіку, декор.-ужитк. мист-во України 2-ї пол. 17 – 1-ї пол. 18 ст. до багатотом. «Історії Української РСР» (К., 1979–83), розділи про містобудування, арх-ру, буд. матеріали, сан. техніку, орг-цію буд-ва та архіт.-буд. навчання в Україні 2-ї пол. 17 – 18 ст. до праці «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР» (К., 1989, т. 1). Автор статей в енциклопед. довідниках «Чернігівщина» (1990) та «Полтавщина» (1992), «Шевченківській енциклопедії» (2012–13, т. 1–3; усі – Київ), енциклопедії «Українське козацтво» (вид. 2-е, К.; З., 2006).

Пр.: Невідомий план Запорізької Січі // УІЖ. 1971. № 10; Новое о Печерских воротах Киева // Арх-ра Киева: Сб. науч. тр. К., 1982; Днепропетровск: Архит.-истор. очерк. К., 1985 (спів­авт.); Гетьманський двір Богдана Хмельницького в Чигирині за джерелами XVII–XVIII ст. // Архіт. спадщина України. 1996. Вип. 3, ч. 1; Архітектура XVI–XVIII ст. в Україні. Містобудування та фортифікація. Столиці Української держави. Культові будівлі. Монастирі. Цивільні будівлі // Археологія доби укр. козацтва в XVI–XVIIІ ст. К., 1997; Полкове місто Гетьманщини Стародуб // ПУ: історія та культура. 2005. № 1; З історії відтворення цитаделі Батуринської фортеці // Батурин. старовина: Зб. наук. пр. Чг., 2011. Вип. 2(6), Полтава на рукописних планах 1730 року // Укр. археогр. щоріч. К., 2013. Вип. 18, т. 21.

Літ.: Бутенко Є., Шудря М. Зерна пшеничної віри: Довід.-антологія «Літерато­ри й митці Семенівщини». Глобине, 2007.

М. А. Шудря

Стаття оновлена: 2016