Леон Марія-Тереса - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леон Марія-Тереса

ЛЕО́Н Марія-Тереса (León María Te­­resa; псевд. – Isabel Inghirami; 31. 10. 1903, м. Лоґроньйо, провінція Бурґос, Іспанія – 13. 12. 1988, Мадрид) – іспанська письменниця, публіцистка, перекладачка, громадсько-культурна діячка. Дружина Р. Альберті. Отримала ступ. бакалавра з філософії та літ-ри у Мадрид. ун-ті. Друкувалася від кін. 1920-х рр. Працювала 1930–34 у провід. іспан. журналах. Співзасн. ж. «Oc­­tubre» (1933). Учасниця 1-го з’їзду рад. письменників (Москва, 1934), 2-го з’їзду рев. письменників (Мадрид, 1937). Під час нац.-рев. війни іспан. народу 1936–39 була співорганізаторкою Союзу антифашист. інтелігенції. 1939–77 – на еміграції (Франція, Арґентина, Італія). Жила в Римі. Для творчості Л. характерні мотиви невдоволення дійсністю, викриття соц. несправедливості. Авторка зб. нарисів «Crónica general de la guerra civil» («Загальна хроніка громадянської війни», Мадрид, 1939); статей про рев. театр; п’єс для фронт. театрів «Huelga en el puerto» («Удар у порту», 1933), «Mise­ricordia» («Милосердя»), «La tra­­gedia optimista» («Оптимістична трагедія»; обидві – 1937), «La li­­bertad en el tejado» («Свобода на даху», 1989); зб. оповідань «Morirás lejos...» («Ти помреш на чужині...», 1942) та ін.; істор. повісті про нац. героя Іспанії «Don Rodrigo Díaz de Vivar, el Cid Campeador» («Дон Родріґо Діас де Бівар, Сід-Войовник», 1954), кн. «Sonríe China» («Китай посміхається», Буенос-Айрес, 1958, у співавт. з чоловіком), роману про події 1937 в Іспанії «Juego limpio» («Чесна гра», 1959), авто­­біографії «Memoria de la Melan­­colía» («Пам’ять меланхолії», 1970; усі – Буенос-Айрес). Співавторка кількох кіносценаріїв. Перекладала з франц., румун. і китай. мов. 1964 побувала в Україні; взяла участь у роботі Міжнар. форуму діячів культури, присвяч. 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка. У г. «Літературна Україна» (1964, 2 червня) на­дру­­ковано статтю Л. «Не можу без хвилювання думати...». Спілкувалася з М. Бажаном, М. Стельмахом, художником В. Касіяном, пе­­рекладачем В. Харитоновим та ін.

М. І. Литвинець

Стаття оновлена: 2016