Леонід - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леонід

ЛЕОНІ́Д (Антощенко Лаврентій Євтихійович; 06(18). 08. 1872, с. Мала Миколаївка Бахмут. пов. Катеринослав. губ. – 07. 01. 1938, м. Йош­кар-Ола, нині Респ. Марій Ел, РФ) – церковний діяч РПЦ. Закін. міське уч-ще. 1896 вступив до Свято-Троїц. Сергієвої лаври (м. Сергієв Посад Моск. губ.), 1904 переведений у кафедрал. Чудів. монастир (Москва). 1905 висвяч. на ієродиякона. Здійснював богослужіння, виконував обо­в’язки наглядача архієрей. покоїв і казначея Чудів. монастиря. Від 1910 – зав. С.-Петербур. подві­р’я Пекін. духов. місії, настоятель його церкви. 1919 возвед. у сан архімандрита. 1922 за­арешт. і ув’язнений на 1 місяць. Від 1927 – єпископ Переславль-Залеський, вікарій Владимирської єпархії. 1 лютого 1930 заарешт., 2 березня того ж року за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 5-ти р. ув’язнення. У таборах продовжував богослужіння. Достроково звільнений 1932, до 1934 перебував на засланні. Від 1935 – єпи­скоп Кунгурський, вікарій Перм­ської єпархії; від 1937 – єпископ Марійський. 21 грудня 1937 заарешт., 29 грудня того ж року засудж. до розстрілу. 2002 Л. від­несений до лику святих РПЦ. У Йошкар-Олі йому встановлено пам’ятник.

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2016