Леонкавалло Руджеро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леонкавалло Руджеро

ЛЕОНКАВА́ЛЛО Руджеро (Leoncavallo Ruggero; 25. 04. 1857, м. Неаполь, Італія – 09. 08. 1919, м. Монтекатіні-Терме, Італія) – італійський композитор. Навч. у консерваторії в Неаполі (кл. композиції Л. Россі, фортепіано – Б. Чезі). Закін. Болон. ун-т зі ступ. д-ра літ-ри (Італія, 1878). Працював музикантом та викл. співів у Ве­ликій Британії, Франції, Німеччині, Туреччині, Греції, Єгипті. 1906 як диригент гастролював країнами Європи, у США та Канаді. У своїй творчості дотримувався принципів опер. вериз­му (емоційність, наголос на осо­бистих переживаннях), був одним із засн. цього напряму в музиці. Се­ред творів – опери «Чаттертон» (1877), «Медічі» (1888), «Пая­ци» (1892), «Богема» (1897), «За­­за» (1900), «Роланд із Берліна» (1904), оперети «Мальбрук» (1910), «Королева троянд» (1912), «Перший поцілунок» (1923), балет «Життя маріонетки», романси, фортеп. п’єси. Л. підтримував творчі контакти з укр. співаками І. Алчевським, С. Крушельницькою, О. Мишугою, якому подарував клавір опери «Паяци».

О. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2016