Леонов Михайло Якович
Визначення і загальна характеристика
ЛЕО́НОВ Михайло Якович (04. 08. 1912, с. Родовіно, Вірменія — 29. 12. 1992, Бішкек) — фахівець у галузі механіки деформівного твердого тіла. Доктор фізико-математичних наук (1949), професор (1951), академік АН Киргиз. РСР (1962). Закін. Моск. інж.-буд. інститут (1934), Дніпроп. університет (1937). У 1941–45 працював кер. групи КБ на вертольот. заводі; 1946–61 — завідувач відділу приклад. теорії пружності та пластичності Інституту машинознавства та автоматики АН УРСР (Львів); водночас 1953–56 — завідувач кафедри опору матеріалів Львів. політех. інституту; від 1962 — у Бішкеку, де очолював відділ механіки твердого тіла та лаб. теорії пружності Інституту автоматики АН Киргиз. РСР і викладавав у ВНЗах, зокрема політех. інституті. Напрями наук. дослідж.: теорія пружності (контактні задачі); механіка руйнувань (модель крихкої тріщини Л.–Даґдейла); теорія пластичності, яка базується на концепції ковзання; теорія стійкості («парадокс» дестабілізації зовн. тертя у неконсерватив. задачах, стійкість непруж. систем); теорія коливань (параметр. коливання). Його ідеї сприяли розвиткові нових наук. напрямів. У Львові брав участь у становленні потуж. школи в галузі механіки руйнування. Разом з В. Панасюком створив δс-модель. Зробив знач. внесок у теорію квазігармоніч. коливань та теорію крихкого руйнування. Серед учнів — академік НАНУ В. Панасюк, проф. К. Русинко та М. Швайко.
Пр.: До теорії квазігармонічних коливань // Доп. АН УРСР. 1948. № 3; Розвиток найдрібніших тріщин в твердому тілі // ПМ. 1959. № 4 (співавт.); Элементы теории хрупкого разрушения // Журн. приклад. механики и тех. физики. 1961. № 3; Полосы пластичности при растяжении пластин с трещиновидным концентратором // Докл. АН СССР. 1963. Т. 148, № 3 (співавт.); Основы механики упругого тела. Фрунзе, 1963; Элементы аналитической теории пластичности // Докл. АН СССР. 1972. Т. 205, № 2 (співавт.); Механика деформаций и разрушения. Физико-математические основы теории. Фрунзе, 1981; Прочность и устойчивость механических систем (Актуальные задачи нелинейной механики). Фрунзе, 1987; Конструктивная механика. Современный курс сопротивления материалов и простейших конструкций. Фрунзе, 1991.
С. Я. Ярема
Додаткові відомості
- Основні праці
- До теорії квазігармонічних коливань // Доп. АН УРСР. 1948. № 3; Розвиток найдрібніших тріщин в твердому тілі // ПМ. 1959. № 4 (співавт.); Элементы теории хрупкого разрушения // Журн. приклад. механики и тех. физики. 1961. № 3; Полосы пластичности при растяжении пластин с трещиновидным концентратором // Докл. АН СССР. 1963. Т. 148, № 3 (співавт.); Основы механики упругого тела. Фрунзе, 1963; Элементы аналитической теории пластичности // Докл. АН СССР. 1972. Т. 205, № 2 (співавт.); Механика деформаций и разрушения. Физико-математические основы теории. Фрунзе, 1981; Прочность и устойчивость механических систем (Актуальные задачи нелинейной механики). Фрунзе, 1987; Конструктивная механика. Современный курс сопротивления материалов и простейших конструкций. Фрунзе, 1991.
Завантажити статтю
