Леонтович Іван Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леонтович Іван Андрійович

ЛЕОНТО́ВИЧ Іван Андріанович (01. 01. 1893, с. Тенетиська Рава-Руського пов., нині Люблін. воєводства, Польща – 30. 06. 1970, Прага) – стенограф, перекладач, поет. Батько Л. Леонтович-Лошак. Чл. Спілки укр. лікарів Чехословаччини. 1917–18 – стенограф УЦР. Закін. г-зію у Льво­ві (1920). Навч. на теол. ф-ті Львів. ун-ту (1920–21), мед. (1921–27), філос. (1922–26), при­родозн. (1927–28) ф-тах Карлового ун-ту в Празі. 1924–39 і 1945–48 – стенограф Нац. зборів (парламенту) Чехословаччини; 1940–41 – ред. відділу преси президії Міністер. ради (Прага). 1948–53 був ув’язнений із політ. причин. 1956–70 працював на вироб-ві у Празі. Ре­абіліт. 1990. У 2012 дочка Л. передала його особистий архів у Слов’ян. б-ку. Значну частину в ньому становлять неопубл. ліричні та патріот. вірші, балади, поеми, зокрема «В неволі» (1948), «Боги жаждуть крові» (1949), «Опришок Баюрак» (1962).

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2016