Леонтович Михайло Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леонтович Михайло Олександрович

ЛЕОНТО́ВИЧ Михайло Олександрович (22. 02(07. 03). 1903, С.-Пе­тербург – 30. 03. 1981, Москва) – фізик. Син О. Леонтовича, внук Віктора та племінник Михайла Кирпичових. Д-р фіз.-мат. н. (1935, без захисту дис.), акад. АН СРСР (1946). Ленін. премія (1958). Золота медаль ім. О. Попова АН СРСР (1952). Герой Соц. Праці (1969). Держ. нагороди СРСР (3 ордени Леніна, 5 – Труд. Червоного Прапора). Закін. Моск. ун-т (1923), де з перервами й працював: 1927–34 – співроб. НДІ фізики, 1946–81 – проф., 1940–46 – зав. каф. квант. оптики, 1954–71 – зав. каф. електродинаміки та квант. теорії. 1934–41 і 1946–52 – у Фіз. ін-ті АН СРСР: від 1947 – зав. лаб. коливань; від 1951 – в Ін-ті атом. енергії (обидва – Мос­ква), де керував теор. дослідж. з термоядер. синтезу. Водночас викладав 1946–54 у Моск. фіз.-тех. ін-ті: від 1949 – зав. каф. теор. фізики. Один з найвидатніших фізиків-теоретиків світ. рівня. Створив школу радіофізиків, був кер. теор. робіт з фізики плазми та проблеми керов. термоядер. реакцій. Його наук. праці стосуються різних напрямів науки – електродинаміки, фіз. оптики, статист. фізики, термодинаміки, квант. механіки, теорії коливань, акустики, радіофізики, фізики плазми та проблем керов. термоядер. синтезу. Роз­винув теорію тунел. ефекту (разом з Л. Мандельштамом), запропонував заг. метод вивчення явищ дисипації у твердих тілах, досліджував поширення радіо­хвиль над поверхнею Землі (ра­зом з В. Фоком), встановив взаємозв’язок між кореляцією флюктуацій струму в середовищі і її провідністю (разом з С. Ритовим), обґрунтував теорію інерцій. стискування плазми, через яку протікає струм, що лягло в основу створення потуж. імпульс. розрядів для отримання високотемператур. плазми. Йому належить низка фундам. ідей щодо створення термоядер. реактора-токамака. Брав участь у низці київ. конф., які проводив Ін-т теор. фізики АН УРСР.

Пр.: Основные уравнения кинетической теории газов с точки зрения случайных процессов // ЖЭТФ. 1935. Т. 5; Решение задачи о дифракции электромагнитных волн вокруг Земли по методу параболического уравнения // Там само. 1946. Т. 16 (спів­авт.); Введение в термодинамику: Учеб. пособ. Москва, 1951; О механизме сжатия тока при быстром и мощном газовом разряде // Атом. энергия. 1956. № 3 (спів­авт.); Эволюция представлений о магнитных и электрических си­ловых линиях // УФН. 1964. Т. 84, № 4; Введение в термодинамику. Статистическая физика: Учеб. пособ. Москва, 1983; Избранные труды. Теоретическая физика. Москва, 1985.

Літ.: Памяти Михаила Александро­вича Леонтовича // УФН. 1981. Т. 134, № 4; Академик М. А. Леонтович: Уче­ный. Учитель. Гражданин. Москва, 2003.

В. І. Засенко

Стаття оновлена: 2016