Леонтович Олена - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Леонтович Олена

ЛЕОНТО́ВИЧ Олена (справж. – Вороніна Оле­на Василівна; 16. 04. 1937, Київ) – письменниця, перекладачка. Чл. НСПУ (2003). Закін. Київ. ун-т (1960). Працювала логопедом у дит. закладах Києва (1959–89). Відтоді – на твор. роботі. Від 1982 друкується у вітчизн. часописах («Голос України», «Сло­во Просвіти», «Урядовий ку­р’єр», «Дивослово», «Краянка» та ін.), колект. зб., а також за кордоном (Латвія, Польща, Канада, США). Авторка зб. «Осінні соняшники» (2003), «У полум’ї жит­тя» (2012), в які увійшли новели, оповідання, мініатюри, казки та есеї про представників ко­зац.-старшин. родин Устимови­чів і Леонтовичів; зб. поезій «Мов подих сон-трави» (2014); кн. «Окрилений Україною: життєпис і творчість Володимира Леонтовича з уступами і роздумами» (2008), «Шульгини: бать­ки, діти, онуки» (2011), «Нетлінна слава України» (2013) про забутих або й незнаних діячів культури і науки. Упорядкувала твори В. Леонтовича (у 4-х т., 2004–06), зб. наук. пр. Н. Іщук-Пазуняк «Леся Українка. Ідея свободи у спектрі світової цивілізації» (2008) та «Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії» (2010). Переклала з франц. мови окремі твори письменників Е. Базена, М. Дрюона, А. Моруа, К. Пейзан, Анрі Труайя та ін., які упорядкувала й видала у зб. оповідань і новел «Велична Жульєна» (2001), та разом із М. Муловою-Войтовецькою кн. історика О. Шульгина «Україна і червоний жах. Погроми в Україні» (2001) зі всту­пом А. Жуковського. Усі зазнач. твори опубл. у Києві.

Літ.: Марусик Т. Свято душі // УС. 2003. Ч. 14; Кочевська Л. Щастя творчості // Там само. Ч. 25; Диба А. Окрилена Україною // Там само. 2007. Ч. 16; Її ж. Олена Леонтович – дослідник, популяризатор, видавець і духовний меценат свого великого роду // Сучас. погляд на літ-ру: Зб. наук. пр. К., 2007. Вип. 11; Подрига В. Олена Леонтович: штрихи до життєпису // Рідний край. 2012. Ч. 1.

А. Г. Диба

Стаття оновлена: 2016