ЛЕПІДОКРІ́Т (від грец. λεпίς (λεпίδος) — луска, пластинка та kroki/v — нитка, шерсть, волокно) — мінерал класу гідроксидів, одноосновний оксид заліза шаруватої будови, слюдка рубінова. Термін увів 1813 нім. мінералог Дж.-К. Уль­ман. Формула: γ-FeO(OH). Містить (у %): Fe2O3 — 89,86; H2O — 10,14. Домішки: MnO, Al2O3, SiO2, CaO, MgO. Має ромбічну сингонію; кри­стали пластинчасті, тонколускуваті, волокнисті; характерні лускаті, пластинчасті, волокнисті, променеподібні та радіально-волокнисті агрегати; часто утворює зонал. агре­гати, у яких чергується з гетитом або гідрогетитом. Густина 3,84–4,1; твердість 4,0–5,5. Колір рубіново-червоний до корич­невого; блиск алмазний; спайність довершена в одному напря­мі; риска оранжева або цеглясто-червона; крихкий. Зу­стрічається у складі бурих залізняків (див. Болотна руда), бокситів, ґрунтів. Є продуктом вивітрюва­н­ня у залізоруд. мінералах, пігментом бурої вохри; ві­домий у складі залізних руд гідротермально-осад. родовищ. Значні поклади знаходяться у Австралії, Австрії, Англії (Велика Британія), Італії, Намібії, Німеч­чині, США, Узбеки­стані, Франції та Чехії. В Україні виявлено у мінералог. області УЩ та Керчен. мінералог. р-ні на Крим. п-ові.