Лепідоліт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лепідоліт

ЛЕПІДОЛІ́Т (від грец. λεпίς (λεпίδος) – луска, пластинка та ...літ) – мінерал підкласу шаруватих силікатів (групи слюди), літіїста слюда шаруватої будови. Термін увів 1792 нім. хімік М.-Г. Клапрот. Формула: за Є. Лазаренком – KLi1,5Al1,5[(Fe, OH)2AlSi3O10]; за амер. петрографом і геохіміком К. Фреєм – K(Li, Al)2(Si, Al)4O10(F, OH)2. Містить (у %): K2O – 4,18; Li2O – 3,59; Al2O3 – 33,61; F – 3,4; H2O – 4,24; SiO2 – 49,06. Вміст Li2O коливається від 3,1 до 6,0 %. Домішки (у %): Fe (до 10), Mn (до 3,5), Mg (до 2), Rb (до 4,5), Cs (до 1,5). Має моноклінну син­гонію; утворює пластинчасті, лускаті, іноді щільні, дрібнозернисті агрегати, ясні, різних відтінків. Густина 2,8–2,9; твердість 2,5–4,0. Колір білий, рожевий, фіолетовий; блиск перламутро­вий. Є рудою літію; зустрічається у пегматитах, грейзенах і високотемператур. гідротермал. жи­­лах разом польовими шпатами, кварцом, мусковітом, топазом, сподуменом, ельбаїтом, амбліго­нітом, цинвальдитом. Л. використовується в оптич., скляній і керам. пром-стях. Значні поклади знаходяться у Казахстані, РФ, Чехії, Швеції, США, Намібії. Виявлено також і в Україні.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016