Лепідомелан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лепідомелан

ЛЕПІДОМЕЛА́Н (від грец. λεпίς (λεпίδος) – луска, пластинка та μελας (μελανος) – чорний) – мінерал, залізистий різ­новид біотиту шаруватої будови. Термін увів 1840 нім. мінералог Дж.-Ф.-Л. Гаусман. Формула: KFe[(OH, F)2|AlSi3O10]. Зразки Л. побл. м. Маріуполь Донец. обл. містять (у %): K2O – 7,78; FeO – 8,51; Fe2O3 – 24,60; Al2O3 – 11,70; SiO2 – 33,26; H2O – 2,50. Домішки (у %): Na2O – 2,46; MgO – 3,00; MnO – 5,04. Густина 3,0. Колір чорний. Зустрічається у вивержених породах, збагачених залізом і бідних на магній.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2016