Лепкий Данило Хомич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лепкий Данило Хомич

ЛЕ́ПКИЙ Данило Хомич (псевд. і крипт.: Сава Сливич, Хомів, Священик, Д. Л. та ін.; 29. 12. 1858, с. Літиня, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. – 20. 03. 1912, м. Старий Самбір, нині Львів. обл.) – письменник, етнограф. Чл. Етногр. комісії НТШ (1900). Закін. Перемишл. духовну семінарію УГКЦ (нині Польща, 1884). Відтоді душпас­тирював у Галичині, зокрема від 1900 – у Старому Самборі. Організував у місті укр. кредитне т-во, очолював місц. філію т-ва «Просвіта». Збирав етногр. матеріали, вміщував публікації у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Діло», «Батьківщина», «Ватра», календарях т-ва «Просвіта» тощо. То­варишував із І. Франком, В. Гна­тюком, М. Павликом, І. Трушем. Автор повістей із життя галичан «Повінь», «Чужа кривда не зігріє», «Ловчицький пан Кригулець» (усі – 1894), «Сплачений довг: опо­відання з міщанського життя» (1909), автобіогр. повісті «Се­лянська дитина» (1900), оповідань для дітей «Святий вечір» (1894), «Непослушний школяр», «Дуб і потік» (обидва – 1899), етногр. ст. «На­родні повірки про вітер» (1882), «Похоронні звичаї і обряди нашого народу» (1883), «Людові ві­рування про птахів» (1885), «Де­які вірування про дитину» (1886), «Вода в людовій вірі» (1888) та ін. (деякі з них Ф. Ржегорж переклав чес. мовою). Багато оповідань Л., які він друкував у вид. т-ва «Просвіта», написано на основі переказів і легенд Карпат. краю. Уклав і видав матеріали до біографії В. Навроцького (1886).

Літ.: Данило Лепкий: [Некролог] // Діло. 1912, 21 берез.; Кирчів Р. Ф. Етнографічне дослідження Бойківщини. К., 1978; Матеріали до біографій етнологів та народознавців України. К.; З., 2001.

Б. З. Якимович

Стаття оновлена: 2016