Лепко Ольга Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лепко Ольга Олександрович

ЛЕ́ПКО Ольга Олександрівна (псевд. – О. Охтенська; 17(29). 07. 1837, за ін. даними – 1840, м. Ізмаїл, нині Одес. обл. – 01(14). 02. 1905, м. Барановичі, нині Білорусь) – поетеса, перекладачка. Закін. Київ. ін-т шляхет. дівчат. На поч. літ. діяльності широкої популярності набув її вірш «Женский вопрос» («Отечественные записки», 1868, № 7). Під псевд. уміщувала свої поезії у часописах «Будильник», «Искра», «Дѣло». Перекладала рос. мовою твори укр., польс. і франц. письменників, опубл. в альманахах «Поэ­зия славян» (1871), «Отголоски славян», «Славянские думы и голоса», «Смех сквозь слезы» (усі – 1876), «Мысли и чувства» (1886), «Французские поэты» (1900) та ін. У перекл. Л. вийшла зб. віршів і поем Т. Шевченка «Чигиринский торбанист-певец» (1867): «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ’я­ненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Катерина», які перед тим увійшли до зб. «Кобзар» 1840 та «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» 1844 (усі – С.-Петербург). До збірки також додано твори І. Котляревського та П. Гулака-Артемовського. Поруч із перекл. вміщено тексти оригіналів. Це перша в Рос. імперії спроба двомов. вид. творів укр. поета.

Літ.: Неврлий М. Нез’ясовані сторінки «Чигиринського Кобзаря» // ЛУ. 1987, 11 черв.; Зленко Г. «Чигиринский торбанист...» // Лит. Россия. 1989, 10 марта; Його ж. Не забудемо Ольгу Лепко // Зленко Г. Відсвіти Тараса Шевченка: Розповіді про пошуки і знахідки. О., 2009.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2016