ЛЕПО́РСЬКИЙ Володимир Володимирович (15. 01. 1911, м. Лібава, нині Лієпая, Латвія — 15. 08. 1981, м. Маріуполь Донец. обл.) — промисловець. Кандидат технічних наук (1968). Герой Соц. Праці (1966). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1972). Закін. Дні­проп. металург. ін­ститут (1933). Працював до 1937 на Таганроз. металург. заводі (РФ); від 1938 — на металург. заводі «Азов­сталь» (м. Маріуполь), де про­­йшов шлях від нач. зміни до нач. мартенів. цеху (1943–55) і дир. (1956–81). Під час 2-ї світової війни 1941–43 виконував замовле­н­ня для фронту на заводах Перм. обл. (РФ). Зробив вагомий внесок у роз­виток заводу «Азов­сталь». Під його керівництвом побудовано 2-у чергу комбінату: товстолист. стан «3600», киснево-конвертер. і електро­сталеплавил. цехи, а також цехи сортового скла та меблів. За його без­посеред. участі освоєно випуск рейок, що мають великий попит на внутр. і світ. ринках; створ. технологію виплавки якіс. пере­роб. чавуну, що отримала у світ. практиці назву «спосіб “Азов­сталі”», і вперше в СРСР освоєно виробництво напів­спокій. сталей з цього чавуну; організовано повну комплексну пере­робку металург. шлаків у буд. матеріали. Автор понад 20-ти наук. праць з теорії чорної металургії та кн. «Азов­стальский почерк: записки директора завода» (Д., 1968). У Маріуполі іме­нем Л. на­звано вулицю, йому встановлено мемор. дошку.