Лерман Зоя Наумівна
ЛЕ́РМАН Зоя Наумівна (14. 06. 1934, Київ — 01. 01. 2014, там само) — живописець, скульпторка, графік, педагог. Мати О. Луцкевича. Член НСХУ (1960). Закін. Київський художній інститут (1959; викл. С. Григорʼєв, В. Костецький, Г. Меліхов), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1971, кер. С. Григорʼєв). Викл. Держ. худож. серед. школи ім. Т. Шевченка (1960–71, 1973–89); викл. каф. живопису Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури (1998–2001; обидва — Київ). Учасниця міських, всеукр. (від 1963), міжнар. (від 1966) мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1994, 1998, 2008), Одесі (посмертна, 2013). Представниця 2-ї хвилі авангарду — андерґраунду, укр. нонконформіст. течії. Для творчості Л. характерні ліризм, поет. образність та муз. пластика ліній, грація форм, колорит, що відображає емоц. атмосферу події, стає осн. її елементом. Деякі роботи зберігаються у НХМ, Музеї сучас. мистецтва (обидва — Київ). Серед учнів — О. Дяченко-Цах.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Азовське море», «Автопортрет» (обидва — 1958), «Балерина С. Коливанова» (1959), «За кулісами» (1960), «Мати з дитиною і пташечка», «Танцівник і дівчинка», «Біля вікна» (усі — 1960-і рр.), «Нічне чергування» (1966), «Дует» (1968), «Художник пише автопортрет (М. Вайнштейн)», «М. Агаєва», «Бабуся» (усі — 1969), «На Полтавщині», «На підводі» (обидва — 1970), «Білі жінки», «Пантоміма», «Хлопчик із обручем», «Розмова», «Сестри», «Натюрморт із репродукцією П. Пікассо» (усі — 1970-і рр.), «Фехтування» (1978), «Балет» (1979), «Циркачка», «Сусіди» (обидва — 1980), «Мрії» (1981), «Киянка» (1985), «Модель» (1987), «Ірина» (1988), «Спляча» (1990), «Обійми» (1991), «Вірменська дівчинка» (1992), «Образ», «Ніч», «Та, яка прокинулася» (усі — 1993), «Жіночий портрет», «Удвох», «Пані з собачатами», «Танок» (усі — 1995), «Сон», «Бесіда клоунів» (обидва — 1996), «Ранок», «Двоє» (обидва — 1997), «Н. Ш.» (1997; 2000), «Вечір» (2004); графіка — «Автопортрет» (1960), «Балерина О. Потапова» (1963), «Н. Шостак» (1985); скульптурні портрети — «Р. Симонов» (1963), «Олена», «Н. Дерегус» (обидва — 1965); кераміка — цикл «Грузинські мотиви», «Л. Литовченко» (усі — 1970-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
