ЛЕ́РХЕ Герман Германович (16. 12. 1869 — 13. 10. 1963, Франція) — політичний діяч, фінансист. Закін. Олександрів. ліцей (С.-Пе­тербург, 1890). Від 1891 працював у Особл. канцелярії по кредит. частині Міністерства фінансів Росії; від 1895 — у Держ. банку Росії: пом. правителя канцелярії; від 1897 — пом. дир. С.-Петербур. контори; від 1901 — чиновник з особл. доручень Канцелярії у справах установ імператриці Марії. Під час рос.-япон. вій­ни 1904–05 — нач. 6-го летючого загону Червоного хреста, уповноважений Червоного хреста при військах 1-го Сибір. корпусу. Від 1905 — ст. ін­спектор Держ. банку Росії, стат. радник, гласний С.-Пе­тербур. міської думи та повіт. земського зі­бра­н­ня; від 1906 — камергер імператор. двору. Також був дир. Рос.-Пер­ського гірн.-добув. товариства, головою правлі­н­ня Товариства лібав. залізороб. і сталеливар. заводів, чл. правлі­н­ня Товариства С.-Пе­тербур. вагонобуд. заводу. Спів­засн. і чл. ЦК (1905) партії октябристів. Як парт. скарбник брав активну участь в організації вибор. кампаній. 1907–12 — чл. 3-ї Держ. думи Рос. імперії, де очолював фінанс. комісію (за­ймалася податк. і банків. пита­н­нями); водночас від 1907 — попечитель дит. притулків при Гол. комітеті для збору пожертв на користь притулків Ві­домства установ імператриці Марії. Після більшов. пере­вороту 1917 ви­їхав до Укра­їни. За Української Держави (Геть­манату П. Скоропадського) у травні–грудні 1918 — директор Кредит. канцелярії Міністерства фінансів, товариш (заст.) Міністра фінансів Української Держави. Очолював Комісію з роз­рахунків із Великоросією на пере­говорах Української Держави з РСФРР. Залишався на посаді дир. Кредит. канцелярії Міністерства фінансів і за Директорії УНР. На еміграції мешкав у Франції. Будинок Л. у С.-Пе­тербурзі 2001 внесено до «Списку обʼєктів, що становлять істор., наук., художню чи іншу культурну цін­ність».