Лесик Іван Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лесик Іван Андрійович

ЛЕ́СИК Іван Андрійович (27. 09. 1918, с. Дубовичі, нині Кролевец. р-ну Сум. обл. – 27. 06. 1964, Мінськ) – військовик. Генерал-майор. Герой Рад. Союзу (1945). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Працював у ред. рай. г. «Колективіст Глухівщини». Закін. Харків. ін-т журналістики (1938), Свердлов. військ.-політ. уч-ще (нині м. Єкатеринбург, 1940), армій. курси молодших лейтенантів (1942), Військ. акаде­мію ім. М. Фрунзе (1948), Військ. академію Генштабу (1956; усі – РФ). Відзначився у квітні 1945 як ком-р 298-го стрілец. полку 186-ї дивізії під час форсування р. Одер, захоплення та розширення плацдарму побл. м. Щецин (нині Зх.-Помор. воєводства, Польща). Після вій­ни продовжив службу в армії. Служив у Київ. та Білорус. військ. округах, зокрема був 1-м заст. командувача армії ППО. На будівлі школи, де навч. Л., встановлено мемор. дошку.

Літ.: Гринченко И., Головин Н. Подвиг. Х., 1971; Гурба В., Карабут Ф., Сер­дюк М. Дубовичі: Істор.-краєзн. нарис. К., 2012.

В. В. Терлецький

Стаття оновлена: 2016