Лесин Олександр Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лесин Олександр Андрійович

ЛЕ́СИН Олександр Андрійович (справж. – Лисин; 08. 01. 1921, с. Кудеїха, нині Чувашія, РФ – 26. 07. 2002, Сімферополь) – поет. Чл. СП СРСР (1951). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Навч. у Моск. бібліотеч. ін-ті (1938–40) та Літ. ін-ті (Москва; від 1946). Друкуватися почав 1942 у фронт. газетах. Вірші публікував у часописах «Октябрь», «Красноармеец», «Юность», «Смена», «Наш современник». 1945 брав участь у впорядкуванні колект. зб. молодих поетів-фронтовиків «Сол­датская песня». Працював ред. худож. літ-ри «Кримвидаву», відп. секр. та ред. альманаху «Крым» (Сімферополь). Автор поет. зб. «В строю» (1948), «Мы хотим мира» (1951), «Огни зовут» (1952), «Стихотворения» (1956), «Юность моя…» (1958), «Беспокойство» (1962), «С открытым сердцем» (1963), «Братское поле» (1980), «Непримиримость» (1989; усі – Сімферополь), «Стойкость», «Фи­мино» (обидві – 1990), «Ищу до­рогу в храм» (1993; усі – Москва); книги-щоденника фронт. життя «Была война» (Сф., 1967), що витримала кілька перевидань; нарисів «Начало жизни» (1948), «В переселенческом колхозе» (1949), «На новых местах» (1950), «Встречи на трассе» (1961); поеми «Ровеснику за океаном» (1949); віршов. казок для дітей «Мы хотим мира!» (1951), «Зай­кин хвост» (1954; 1956), «Веселая книга» (1960; усі – Сімферополь). Поезіям Л. властиві м’яка іронія та ліризм. Окремі вір­ші переклали Д. Черевичний, І. Ри­марук, Л. Клименко, О. Ющенко.

Тв.: укр. перекл. – Залізний півострів // Сад над морем. Сф., 1972; Перед Сапун-горою // Перемога. К., 1980; Лесі Українці // Співачка досвіт. вогнів. К., 1986.

Літ.: Степанов Ф. Олександру Леси­ну – 70 // ЛУ. 1991, 1 трав.; Свое слово он пронес через сто смертей и гроз (90-летие поэта Александра Лесина) // Крым. изв. 2011, 12 янв.

С. О. Єфимов

Стаття оновлена: 2016