Лесняк Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лесняк Володимир Іванович

ЛЕСНЯ́К Володимир Іванович (04. 03. 1949, смт Високий Харків. р-ну Харків. обл.) – дизайнер, графік. Чл.-кор. НАМУ (2006). Чл. НСХУ (1982), Спілки дизайнерів України (1988). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1978; викл. Є. Єгоров, В. Ігуменцев, В. Ненадо), де відтоді й працює (нині академія дизайну і мист-в): в. о. декана ф-ту пром. мист-ва (1986–91), від 1993 – проф. каф. графіч. дизайну. Учасник всеукр., всесоюз. і зарубіж. мист. виставок, бієнале від 1978. Пер­сон. – у Харкові (1994, 1997, 1999, 2006). Куратор виставок політ. і соц. плаката «Голодомор. Запали свічку», «Червона стрічка», «Народжені в Україні», «Екологія урбаністики». Автор. стиль Л. сформувався на зламі культур. традицій соцреалізму та постмодерніст. хвилях. Для творчості Л. характерні гостре відчуття худож. тенденцій і проект. інновацій, вільне володіння графіч. інструментарієм, лапідарна та емоційно насичена мова графіч. плакатів, логотипів, товар. знаків, фірм. графіч. стилів для підпр-в.

Тв.: плакати – «Артек» (1975), «В. Не­надо» (1985), до вистави «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим (1994), «Наука Харківщини» (2000), «Голодомор» (2007); серії плакатів – «Візуальний стиль» (1978), «Видатні діячі мистецтв і культури України», «Зірки світового дизайну» (обидві – 2000-і рр.); серії нагород «Президентська відзнака», пошт. марок і блоків (усі – 1990-і рр.); оформлення кн. – «Дизайн» (2003) і «Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури» (2005) В. Даниленка, «Старовинний Харків у поштових картках» (2004), «Грошові знаки та монети України», «Кращі плакати з екології сучасних дизайнерів» (обидві – 2005), «Зоряний віз Віктора Гонтарова» (2010), «Пространство дизайна» О. Бойчука (2013), власні навч.-метод. посібники «Акцидентный шрифт» (2004), «Модернистские и постмодер­нистские шрифты» (2006; усі – Харків) і «Графический дизайн: основы профессии» (Москва, 2011).

Літ.: Серов С. Владимир Лесняк // Ре­­клама. Теория–практика. 1990. № 5(118).

О. В. Бойчук

Стаття оновлена: 2016