Лещенко Євген Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лещенко Євген Олександрович

ЛЕ́ЩЕНКО Євген Олександрович (12. 05. 1952, с-ще Веселі Терни, нині у складі м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – живописець, графік. Син О. Лещенка. Засл. художник Укра­їни (2008). Ґран-Прі Міжнар. бієнале образотвор. мист-ва «Львів – відродження» (1991). Чл. НСХУ (1992). Закін. Київ. худож. ін-т (1973; викл. П. Басанець, В. Чеканюк). Викладав у студії образотвор. мист-ва (1974 – серед. 80-х рр.). На твор. роботі. Учасник худож. виставок від 1988. Персон. – у Мос­кві (1988), Львові (1990), Києві (1993, 1997–2000, 2002–03, 2010–11), Нью-Йорку (2000–01, 2004), Чернігові, Харкові (обидві – 2002), Дніпропетровську (2013). У творчості Л. переважають фігуративні й абстрактні форми, ремінісценції укр. фольклору, сучасні філос. ідеї, трансформовані духовні традиції культури укр. народу. Європ. сюрреалізм із витонченими параболами й парадоксами поєднано із суто укр. реаліями. Засн. напряму «paradise art» («райське мист-во»). Про Л. знято кілька докум. філь­мів. Деякі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Львів. галереї мист-в, Полтав., Дніпроп. ХМ.

Тв.: «Півень» (1972), «Спогади про Київ» (1973), «Колообіг води» (1977), «Пори року» (1978), «Подих холоду» (1979), «Магія рослин» (1980), «Автопортрет», «Спливаючі марева» (обидва – 1988), «Світ кота» (1990), «Родючість» (1991), «Едемський сад» (1992), «В’юнкий степ» (1993), «Серед квітучих хвиль», «Під тінню великого дерева чи ростуть менші дерева?» (обидва – 1996), «Осіннє мереживо», «Зимові хащі», «Квітучий художник» (усі – 1997), «Підемо під квітами, а полетимо над квітами», «Добрий вечір, бабусю», «Стрибок виживання» (усі – 1999), «При­землення птахів» (2000), «Обережно! Поворот», «Гість» (обидва – 2001), «Вер­шини засніжених дерев» (2003), «Бавляться квіти яскраві» (2005), «Яром-долиною» (2007), «Підемо далі в квітучий рай», «Дерева розтинають степи ярами» (обидва – 2011), «Ріка життя», «Загадка» (обидва – 2013), «Дерева три­мають хмари», «Поміж хмарами» (обидва – 2014); серії – «З’єдналося небо з землею» (1995–2014), «Квіти, вирощені мною» (2009–10).

Літ.: Міщенко Г. Ідилічні візії Євгена Лещенка // ОМ. 1999. № 1–2; Дани­лейко В. Раїна Євгена Лещенка // Там само. 2004. № 4; Гуренко А. Живопис­на природа міфу // Там само. 2005. № 3.

В. Г. Данилейко

Стаття оновлена: 2016