Лещенко Микола Никифорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лещенко Микола Никифорович

ЛЕ́ЩЕНКО Микола Никифорович (06(19). 02. 1911, с. Бурчак, нині Михайлів. р-ну Запоріз. обл. – 09. 02. 1991, Київ) – історик. Д-р істор. н. (1961). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1980). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Навч. у Військ.-політ. академії (Москва, 1939–41), закін. Одес. ун-т (1961). Від 1933 служив у Червоній армії; від 1945 працював у Київ. ун-ті; від 1949 – в Ін-ті історії АН УРСР (Київ): від 1951 – зав. відділу історіографії та фондів і заст. дир. з наук. роботи, від 1953 – зав. відділу історіографії, від 1975 – в. о. зав. відділу історії дружби народів, від 1984 – ст. н. с.-кон­сультант. Від 1986 – на пенсії. Досліджував історію робітн. кла­су, селянства, більшов. орг-цій в Україні.

Пр.: Селянський рух на Правобережній Україні в період революції 1905–1907 рр. 1955; Крестьянское движение на Украине в связи с проведением ре­формы 1861 года (60-е годы XIX ст.). 1959; Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60–90-і роки ХІХ ст.). 1970; Українське село в революції 1905–07 рр. 1977 (усі – Київ).

Н. Ф. Васильєва

Стаття оновлена: 2016