Лещинський Свято-Успенський чоловічий монастир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лещинський Свято-Успенський чоловічий монастир

ЛЕЩИ́НСЬКИЙ СВЯ́ТО-УСПЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р – один із найдавніших православних монастирів Білорусі. Знаходився у передмісті м. Пінськ – Лещі (звідси й назва). За переказами, засн. київ. князем Володимиром Святославичем, у писем. джерелах вперше згаданий під 1263 у Галицько-Волин. літописі. У 14–15 ст. – центр Турово-Пінської єпархії (1420 – 49 монастирів), яка у 14 ст. перебувала у юрисдикції Галиц. митрополії, після її ліквідації – Київ. митрополії. Монахи вели хроніки, переписували переклади візант. літ. творів. До 1584 називався Різдва Богородиці чол. монастир, у 16 ст. зруйнов. під час набігу крим. татар. 1596, 1605–23, 1638 належав уніатам, 1639 повернений православним із підпорядкуванням митрополиту Київському Сильвестру (Косіву), 1668 відійшов до василіян, 1838 знову повернений православним, однак незабаром припинив існування. У 19 ст. на тер. монастиря діяли 2 церкви: т. зв. тепла св. Духа (із трапезною) та дерев’яна Успенська (збуд. 1740 у стилі бароко, згоріла під час пожежі 1905). У 1997 на місці розташування монастиря встановлено пам’ят. знак.

Літ.: Мосейчук В. История Пинского Свято-Успенского Лещинского монас­тыря. Сергиев Посад, 2002.

В. М. Лебедєва

Стаття оновлена: 2016