Лєже Луї-Поль-Марі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лєже Луї-Поль-Марі

ЛЄЖЕ́ Луї-Поль-Марі (Léger Louis Paul Marie; 13. 01. 1843, м. Тулуза, Франція – 30. 04. 1923, Париж) – французький славіст, літературознавець, перекладач, історик. Акад. РАН (1890), чл. Академії написів і крас. письменства Франції (1900), почес. чл. Болгар. літ. т-ва. Отримав юрид. ос­віту. Під впливом польс. повстан­ня 1863 зацікавився народами Сх. Європи. Засн. славістики у Франції. Відвідав низку слов’ян. країн, зокрема Росію (1872–74). Брав участь в Археол. з’їзді у Києві. 1868 з його ініціативи у Сорбонні (Париж) відкрито каф. слов’ян. мов. Від 1875 був проф. серб.-хорват., від 1876 – рос. мов і літ-р, 1885–1923 очолював каф. славістики у Коллеж де Франс (Париж). Автор низки праць з історії слов’ян. літ-р і культур. Укр. літ-рою зацікавився у 1870-і рр. під впливом статей М. Драгоманова, з яким підтримував наук. контакти. 1905–06 читав курс граматики укр. мови та цикл лекцій «Національний поет Малоросії Тарас Шевченко» (супроводжував їх влас. перекладами поезій «Заповіт», «Тарасова ніч», «До Осно­в’яненка» та ін.). Резюме лекцій Л. опубл. у ж. «Bibliothèque Univer­selle et Revue Suisse» (1906); лекції окремим розділом уві­йшли до вид. «La Russie intellec­tuelle. Etudes et portraits» («Інтелектуальна Росія. Студії і портрети», Париж, 1914), їх широко представив І. Борщак у праці «Шевченко у Франції» // «Праці Комісії шевченкознавства НТШ», Л., 1933, вип. 2. Автор статей про Т. Шевченка у париз. вид. «La Grande Encyclopédie, inven­taire raisonné des sciences» («Ве­лика енциклопедія, тлумачний опис науки», т. 29, 1886), «La Grande Encyclopédie» («Велика енциклопедія», т. 30, 1902), «Nou­veau Larousse illustré» («Новий ілюстрований Лярус», т. 7, 1904), розвідок про його живописну спадщину. Контактував з М. Ко­стомаровим та В. Антоновичем. Досліджував «Слово о полку Ігоревім». Багато писав про Укра­їну, перекладав укр. казки. Осн. праці: «Cyrille et Méthode» («Кирило і Мефодій», 1868), «Le mon­de slave» («Слов’янський світ», 1873), «Les études slaves» («Сло­в’янські студії», 1875), «Gram­maire du russe» («Граматика російської мови», 1878; усі – Париж) та ін.

Літ.: R. Martel. Un hommage ukrainien à la mémoire de Louis Léger // Le monde slave. Paris, 1929. T. 4, № 11; Борщак І. Слов’янські студії у Франції (1840–1950) // Україна (Українознавство і франц. культурне життя). Ч. 5. Париж, 1951; Кравець Я. Сорабістичні дослідження 1921 р. у науковій спадщині французького славіста Луї Леже // Кравець Я. Сорабістичні студії: Україна, Франція, Бельгія. Л., 2010.

Я. І. Кравець

Стаття оновлена: 2016