Лєков Іван Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лєков Іван Дмитрович

ЛЄ́КОВ Іван Дмитрович (Леков Иван Димитров; 04. 03. 1904, Софія – 04. 08. 1978, там само) – болгарський мовознавець. Проф. (1945), чл.-кор. Болгар. АН (1945). Засл. діяч н. Болгарії (1977). Дійс. Чл. Болгар. археол. ін-ту (1943), чл. Чес. наук. т-ва (1947), Міжнар. ком-ту славістів (1955–73), Міжнар. Віден. асоц. філологів (1956). Закін. Софій. ун-т (1927, вивчав слов’ян. філологію), спеціалізувався в Яґеллон. ун-ті в Кракові (1925–26, 1928–30), Берліні та Відні (1937–38). Працював у Софій. ун-ті: від 1945 – проф., від 1948 – зав. каф. слов’ян. мовознавства й етнографії, 1947–50 – дир. Сло­в’ян. ін-ту; 1954–78 – кер. секції слов’ян. мовознавства Ін-ту болгар. мови Болгар. АН (Софія). Заклав основи мовознав. україністики в Болгарії. Наук. дослідж. зі славістики, зокрема вивчав грамат. будову та походження укр. мови, омонімію у заг.-теор. аспекті; показав типол. риси укр. мови (лексич. фонд, модель побудови слова) на заг.-слов’ян. тлі. Перша його стаття стосовно укр. мови «Омо­нимията в малоруски език от фонологично гледище» // «Годишник на Софийския университет: Историко-филологически факултет», 1941, т. 37, кн. 10) отримала знач. розголос серед лексикологів. Поряд зі словниками Б. Грінченка, Є. Желехівського та С. Недільського, стат­тями Л. Булаховського, Є. Поливанова, Р. Якобсона, Я.-Б. Рудницького провід. болгар. мовознавець у галузі словотворення ви­користав укр. граматику М. Грун­ського та М. Дрінова «Украински език: Граматика. Бележки върху украинския правопис. Украинско-българско речниче» (Москва; Х.; Минск, 1930), укладену для бол­гар. діаспори з метою підвищен­ня мовної культури стосовно держ. укр. мови. Підготував «Пол­ско-български речник» (1944), співавтор словників «Правописен речник на българския книжовен език» (1945; 1948; 1954; 1958; 1960; 1965; 1969; 1974; 1981; 1984), «Български тълко­вен речник» (1955; 1963; 1973), співукладач антології «Сръбски поети» (1946), автор підручника «Нови полски текстове», спів­автор підручників «Старобъл­гар­ски език», «Увод в езикознание с оглед на славянските езици» (усі – 1949), «Славянски езици: Кратки характеристики, образци и речници» (1972; 1978; усі – Софія).

Пр.: Единство и своеобразие на сла­вянските езици в техния основен речников фонд. 1955; Общност и многообразие в граматическия строй на славянските езици. 1958; Словообразувателни склонности на славянските езици. 1958; Насоки в развоя на фонологичните системи на славянските езици. 1960; Кратка сравнително-историческа и типологическа граматика на славянските езици. 1966; Външната структура на думата в славянските езици. 1971; Особености на синтактичния тип на славянските езици: Сб. от студии. 1972; Из близкото минало на славянското езикознание: Дейци и насоки. Статии и очерци. 1983 (співавт.; усі – Софія).

Літ.: Стоянов И. А. Иван Леков и началото на езиковедската украинистика в България // Общност и многооб­разие на славянските езици. София, 1997.

Е. П. Стоянова

Стаття оновлена: 2016