Лєнік Ольга Тихонівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лєнік Ольга Тихонівна

ЛЄ́НІК Ольга Тихонівна (09. 04. 1922, м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 24. 12. 1994, Київ) – перекладачка. Засл. діяч культури Поль­щі (1980). Закін. Київ. ун-т (1948). Працювала у київ. вид-вах «Молодь», «Дніпро». Перекладала зі слов’ян. мов. У перекладі Л. вийшли: з польс. мови – роман «Повість про Шопена» (1960), повісті «Довгий дощовий тиждень» (1975), «Брати Кошмарик, Магістр і я» (1980) Є. Брошкевича, «Палац і хатина» Б. Пруса, «Таємниця висоти 117» Я. Пшимановського (обидві – 1978), «Сади» Я. Івашкевича (1979), романи «Чорти» T. Новака (1981), «Без догмата» Г. Сенкевича (1986), зб. нарисів «Біблійні оповіді» (1968, спільно з О. Федосенком) та «Ліссіпові коні» (1972) З. Косідовського, «Міфологія» Я. Парандовського (1977); зі сло­вац. – роман «Єдина» (1970) та повість «Месник» (1974) К. Ярун­кової, романи «Пеларгонія», «Біль­ма» та повість «Цвіт ліщини» В. Шікули (усі – 1984), окремі твори П. Яроша, В. Швенкової, П. Ковачіка, Г. Зелінової, М. Дюрічкової, Р. Моріца; з чес. – низка оповідань Я. Гашека та ін. Співавторка навч. посібника «Самовчитель польської мови» (1960). Авторка передмов та піс­лямов до творів зарубіж. письменників, низки статей. Усі зазначені книги видано у Києві.

Літ.: Мовчан П. Біографія почуття // Всесвіт. 1975. № 6.

В. І. Ткаченко

Стаття оновлена: 2016