Лєсницька Людмила Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лєсницька Людмила Іванівна

ЛЄСНИ́ЦЬКА Людмила Іванівна (28. 05. 1924, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ) – живописець. Дружина В. Адамкевича. Чл. НСХУ (1965). Закін. Київ. худож. ін-т (1951; викл. О. Сиротенко, К. Тро­хименко, М. Хмелько). Відтоді працювала художником Держ. вид-ва с.-г. літ-ри (Київ); від 1952 – викл. малюнку та зав. навч. частини Дніпроп. худож. уч-ща; у Києві: 1953–54 – референт з твор. питань СХУ, 1954–65 – у Худож. фонді УРСР. Учасниця респ., зарубіж. мист. виставок від 1954. Персон. – у Киє­ві (1965). Авторка портретів, на­тюрмортів, пейзажів, темат. полотен олією, соусом, вугіллям та олівцем, іл. до нар. казок.

Тв.: живопис – «Мама й синок» (кін. 1950-х рр.), «Дочка» (1954), «Золотий пляж» (1958), «З. Єременко», «Гурзуф», «Бульвар ім. Т. Шевченка», «Домашній урок» (усі – 1959), «Господинька» (1960), «Бригадир будівельників» (1965); серія «Натюрморти» (1960–70-і рр.); іл. – «Док­тор Айболить», «Горбоконик» (обидва – 1969), «Ріпка», «Колобок», «Вовк і Червона Шапочка» (усі – 1970), «Лисиця і Півень», «Теремок», «Кіт у чоботях», «Семеро козенят» (усі – 1971).

Т. І. Березюк

Стаття оновлена: 2016