Ливарне виробництво - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ливарне виробництво

ЛИВА́РНЕ ВИРОБНИ́ЦТВО – галузь металургії, що займається виготовленням фасонних деталей і заготовок шляхом заливання розплавлених металів, їхніх сплавів чи інших матеріалів у форму, порожнина якої має конфігурацію потрібного литого виробу (див. Лиття). Деякі фахівці вважають Л. в. й галуззю машинобудування. Гол. завдання Л. в.: підвищення якості, надійності та довговічності відливків, їх точності з метою наближен­ня до розмірів готової деталі для полегшення і пришвид­шення виконання мех. оброблення, зменшення маси литих деталей і зниження їх собівартості. У заг. сукупності литих заготовок для потреб машинобудування та ме­­тало­оброблення виготовляється їх бл. 60 %, для металург. комплексу – 20 %, буд. індустрії – 15 %. Бл. 75 % деталей машин і механізмів – металооброб. верстатів, ДВЗ, компресорів, насосів, електродвигунів, парових і гідравліч. турбін, прокат. станів, с.-г. техніки, автомобілів, локомотивів, вагонів, літаків – вироблені з литих заготовок. Напр., сучас. трактор складається з 60 % литих деталей, турбіна – 70–80 %, екскаватор і дизель – 80 %, верстат – 80–90 %. Тому на низці маш.-буд. з-дів функціонують потужні ливарні цехи. Ливарники також випускають значну кількість сан.-тех. обладнання, труб. продукції. Бл. 75 % усіх метал. відливків за масою виготовляють із сірого, ковкого та легов. чавуну, 20 % – з вуглецевих і легов. сталей, 4 % – з кольор. сплавів (див. Заліза сплави, Залізовуглецеві сплави, Кольорові метали і Благородні метали). Відливки виробляють й з пластмас, полімерів, мінералів, бетону, гіпсу, орган. речовин, кераміки, скла, солей, шламу тощо. Порівняно з ін. технол. процесами (кування, штампування та зварювання), отримання метал. готових виробів або заготовок Л. в. має такі переваги: мін. припуски на мех. оброблення (при застосуванні спец. видів лиття відходи незначні або відсутні); швидкий і дешевий цикл; великий діапазон деталей за розмірами та масою. За вироб. профілем розрізняють з-ди, де виготовляють відливки з чавуну; з-ди, що випускають сталеві відливки; з-ди, де роблять відливки зі сплавів кольор. металів; з-ди мішаного типу (з окремими цехами, де відливки виготовляють відповідно з чавуну, сталі та сплавів кольор. металів); з-ди склад. профілю (на яких, крім ливарних, є цехи, що виробляють зварні металоконструкції, штамповки тощо). На ливар. з-дах цехи поділяють на осн. (чавуноливар., стале­ливар., обрубування та терміч. оброблення) й допоміжні (модельний, шихт. і формув. матеріалів, ремонтний). Осн. цехи на великих підпр-вах переважно спеціалізовані за технологією (за марками сплавів, спец. способами вироб-ва, за вагою та габаритами відливків) або за деталями (для кожної деталі або гами розмірів однотип. деталей – окремі дільниці або технол. лінії машин). Перспективи Л. в. полягають у подальшій спеціалізації й автоматизації вироб. цик­лу, розробленні та впровадженні нових технол. процесів, використанні сучас. інформ. технологій, створенні нових систем автоматиз. проектування, реконструкції діючих і спорудженні нових ливар. цехів. Об’єм вироб-ва у світі фасон. відливків складає 75–80 млн т на рік. 2015 в Україні випущено бл. 1 млн т відливків. У 2-й пол. 1980-х рр. укр. ливарники займали 1-е м. у світі з лиття металу на душу населення, виробляючи до 6–6,5 млн т виливків на рік. Нині на укр. підпр-вах нараховується 1450 цехів і дільниць ливар. профілю. Див. також Кольорова металургія, Легування, Ливарні сплави, Литі сплави, Металургія кольорових і легких металів, Металургія чорних металів, Чорна металургія.

Літ.: Фанталов Л. И., Кнорре Б. В., Четверухин С. И. и др. Основы проектирования литейных цехов и заводов. Москва, 1979; Дорошенко С. П., Кошовник Г. И., Макаревич А. П. и др. Литейное производство: Введение в специальность. К., 1987; Ефимов В. А., Анисович Г. А., Бабич В. Н. и др. Спе­циальные способы литья: Справоч. Мос­ква, 1991; Курдюмов А. В., Пикунов М. В., Чурсин В. М., Бибиков Е. Л. Производство отливок из сплавов цветных металлов: Учеб. для вузов. 2-е изд. Мос­ква, 1996; Лысенко Т. В., Малахов В. П., Становский А. Л. Управление процессами в литейной форме. О., 2009.

Т. В. Лисенко

Стаття оновлена: 2016