Лизанівський Іван Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лизанівський Іван Миколайович

ЛИЗАНІ́ВСЬКИЙ Іван Миколайович (29. 05. 1892, с. Заріччя, нині у складі м. Золочів Львів. обл. – 1937) – громадсько-політичний діяч, публіцист. Закін. Золочів. г-зію, 1914 – Львів. ун-т (учень М. Гру­шевського). 1910–12 – особистий секр. І. Франка. Брав активну участь у діяльності радикал. студент. гуртків. 1914 переїхав до Києва з метою ведення агітац. і просвітн. роботи на укр. землях у складі Рос. імперії. Працював у ред. «ЛНВ». Уліт­ку–восени 1917 очолював Галиць­ко-Буковин. ком-т, у листопаді того ж року взяв участь у створенні Галицько-Буковин. куреня січових стрільців. Чл. ЦК УПСР. Боровся проти лівої інтернаціоналіст. течії у партії, після розколу в травні 1918 був одним із кер. центр. фракції. У квітні–серпні 1919 – кер. упр. преси й інформації та в. о. держ. секр. в уряді УНР Б. Мартоса. Засудив договір Польщі й уряду УНР і С. Петлюру, який віддав Польщі Сх. Галичину. Зі встановленням на тер. України рад. влади меш­кав у Харкові, очолював вид-во «Рух». У травні 1921 заарешт., разом із ін. колиш. чл. ЦК УПСР засудж. до тюрем. ув’язнення, однак незабаром амністований. Працював у вид-ві «Книгоспілка» (Харків). Співред. першого бага­тотом. зібрання творів І. Фран­ка (т. 1–30, Х., 1924–29), автор статей про зх.-укр. письменників. 2 лютого 1931 заарешт. удру­ге, наприкінці того ж року за звинуваченням у приналежності до Укр. нац. центру, що готував повстання проти більшов. режиму та проголошення незалежності України, засудж. до 6-ти р. таборів. В ув’язненні 9 ве­ресня 1937 засудж. до розстрілу.

Літ.: Курах М. Іван Лизанівський: Фрагменти споминів // Вільна Україна. 1962. Т. 34; Горак Р. Іван Лизанівський // Наук. вісн. музею І. Франка у Львові. Вип. 3. Л., 2003; Рубльов О. За­хідноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних і культурних процесах (1914–1939). К., 2004.

Р. Д. Горак

Стаття оновлена: 2016